Секс – найінтимніше і водночас всюдисуще. Ця тема стосується кожного, але залишається «незручною» навіть у вільному суспільстві. У Німеччині її можна досліджувати науково, а заодно й допомагати людям.
«Я займаюся сексом» – ця фраза набуває нового змісту з вуст
студентів, які вступили до Вищої школи Мерсебургу на спеціальність
“Прикладна сексологія, сексуальна освіта й консультування”. Цей
університет у федеральній землі Саксонія-Ангальт на сході Німеччини –
єдиний, де студенти вивчають виключно секс й усі пов’язані з ним життєві
аспекти.
«Скільки фантазій ми породили, коли додали до назви спеціальності слово «прикладна», – жартує декан Гаральд Штумпе. – А ви подивіться на підзаголовок!» У ньому зазначено: «У контексті сексуальності, партнерських відносин та планування сім’ї». Професійна місія майбутніх випускників –забезпечення сексуального самовизначення, розвитку і самореалізації. Приміром, вони можуть працювати педагогами, терапевтами та сімейними консультантами, співробітниками ВІЛ-центрів, служб захисту дітей та установ охорони здоров’я.
Для Шалімар Клеє таке навчання це певне випробування, вихід за власні межі, розповіла дівчина напередодні нового набору абітурієнтів на факультет. «Хоч ця тема і стосується кожного, кожен підходить до неї по-своєму», – розмірковує студентка.
Секс як політичний інструмент
Особливо 25-річну студентку цікавить міжнародна проблема використання сексуальності як політичного інструменту. Не тільки в консервативних суспільствах, а й у Західній Європі теми сексу породжують деякі суперечності. «Наприклад, пропозицію зіграти спектакль «Монологи вагіни» в Міжнародний жіночий день в Європарламенті було відхилено. Чому?» – дивується Шалімар. Студентку турбує: чому люди в ХХІ столітті не можуть абсолютно відверто говорити про сексуальність, відчувають якийсь сором та не в змозі розтлумачити власним дітям основи основ.
Місія випусників – забезпечення сексуального самовизначення, розвитку і самореалізації
Зрозуміти суть цих та інших питань не тільки на особистому, а й на
науковому рівні Шалімар Клеє, яка є досвідченою співробітницею
соціальних служб, допомагає модульна міждисциплінарна магістерська
програма “Прикладна сексологія”.
“Людське тіло в різних культурах”, “Сексуальність і насильство”, “Сексуальне самопізнання”, “Сексологічні консультації в міжкультурному контексті” – ці та інші дисципліни Шалімар та ще двадцятеро її одногрупників вивчають упродовж шести семестрів. Для цього вони раз на місяць на чотири дні приїжджають в університет з різних міст та країн, де, як правило, працюють у соціальній сфері.
Як навчають прикладної сексології
На заняттях майбутніх сексологів атмосфера абсолютно невимушена. Студенти жваво спілкуються парами. Їхнє завдання – проінтерв’ювати один одного на тему історії сексуальної педагогіки та висловити власне ставлення до суперечливих питань. Потім вони міняються співрозмовниками – це свого роду “швидкісне побачення” в академічному форматі. Викладач Конрад Веллер, з яким, незважаючи на велику кількість наукових ступенів всі спілкуються на “ти”, теж бере участь в інтерв’ю по колу. “Я повинен зрозуміти, на якому рівні перебувають студенти, щоб надалі відштовхуватися від їхньої бази знань”, – пояснює він.
За партою дві обізнані студентки розмовляють про те, які цільові групи для сексуальної освіти і виховання існують у Німеччині. «Очевидно, що це школярі. Також останнім часом підготовчі знання нарешті почали отримувати дедалі більше дошкільнят»,- каже одна з них. “Важливо, щоб доступ до терапії і консультацій отримували й інваліди. Адже тривалий час вважалося, що у них “сексу немає “, – додає інша студентка.
“Власна сексуальність супроводжує людину все життя. Ми постійно дізнаємося про себе та інших щось нове, розвиваємося, проходимо різні фази. У складній життєвій ситуації будь-хто може відчути, що потребує поради, консультації, компетентної підтримки, – вважають студентки. – Для цього ми й вчимося”.
Допомога ВІЛ-інфікованим – один з напрямків діяльності сексологів
Семінар і подолання власних комплексів
Коли основні теми пройдено, Конрад Веллер починає лекцію, яка може шокувати непідготовленого слухача. З доповіді студенти дізнаються, що людина здатна відчувати оргазм вже на першому році життя. Вони бачать наукові документальні кадри, які були зняті в одному з дитсадків 1974 року. На них хлопчики і дівчатка, граючись, можливо, вперше усвідомлюють закладену в них природою сексуальність.
“Нині в сучасному контексті медіа-етики зрозуміло, що такі речі, як, наприклад, дитячу гру “в лікарню”, показувати не варто. Але метою даного історичного документу було зняти табу з теми дитячого статевого розвитку”, – пояснює викладач. Він переконаний, що одне із завдань сексуальної педагогіки – це показати батькам, чому і як потрібно виховувати дітей, щоб вони стали здоровими і вільними в сексуальному плані дорослими.
З підростаючим поколінням сексологів професор обговорює й те, які навчальні матеріали сприяють сексуальній розкутості, а які вселяють сумніви, які книги та посібники ще актуальні, а які ні.
Про що мріють “сексперти”?
Що не змінилося за десятки років, то це очевидний дефіцит наукової інформації про сексуальність у навчальних програмах для медиків, гуманітаріїв та соціальних працівників, вважає керівник магістратури, лікар за освітою Гаральд Штумпе. “У майбутніх фахівців виникає безліч питань, на які вони не отримують відповідей навіть закінчивши ВНЗ, – каже він. – І я завжди мріяв про те, щоб у Німеччині з’явилася спеціальна навчальна програма”.
Її випускникам відкриті двері не тільки закладів охорони здоров’я і соціальних організацій, а й університетів, інститутів та наукових центрів. І навіть політична кар’єра – для таких критично мислячих мрійників як 25-річна Шалімар.
«Скільки фантазій ми породили, коли додали до назви спеціальності слово «прикладна», – жартує декан Гаральд Штумпе. – А ви подивіться на підзаголовок!» У ньому зазначено: «У контексті сексуальності, партнерських відносин та планування сім’ї». Професійна місія майбутніх випускників –забезпечення сексуального самовизначення, розвитку і самореалізації. Приміром, вони можуть працювати педагогами, терапевтами та сімейними консультантами, співробітниками ВІЛ-центрів, служб захисту дітей та установ охорони здоров’я.
Для Шалімар Клеє таке навчання це певне випробування, вихід за власні межі, розповіла дівчина напередодні нового набору абітурієнтів на факультет. «Хоч ця тема і стосується кожного, кожен підходить до неї по-своєму», – розмірковує студентка.
Секс як політичний інструмент
Особливо 25-річну студентку цікавить міжнародна проблема використання сексуальності як політичного інструменту. Не тільки в консервативних суспільствах, а й у Західній Європі теми сексу породжують деякі суперечності. «Наприклад, пропозицію зіграти спектакль «Монологи вагіни» в Міжнародний жіночий день в Європарламенті було відхилено. Чому?» – дивується Шалімар. Студентку турбує: чому люди в ХХІ столітті не можуть абсолютно відверто говорити про сексуальність, відчувають якийсь сором та не в змозі розтлумачити власним дітям основи основ.
Місія випусників – забезпечення сексуального самовизначення, розвитку і самореалізації“Людське тіло в різних культурах”, “Сексуальність і насильство”, “Сексуальне самопізнання”, “Сексологічні консультації в міжкультурному контексті” – ці та інші дисципліни Шалімар та ще двадцятеро її одногрупників вивчають упродовж шести семестрів. Для цього вони раз на місяць на чотири дні приїжджають в університет з різних міст та країн, де, як правило, працюють у соціальній сфері.
Як навчають прикладної сексології
На заняттях майбутніх сексологів атмосфера абсолютно невимушена. Студенти жваво спілкуються парами. Їхнє завдання – проінтерв’ювати один одного на тему історії сексуальної педагогіки та висловити власне ставлення до суперечливих питань. Потім вони міняються співрозмовниками – це свого роду “швидкісне побачення” в академічному форматі. Викладач Конрад Веллер, з яким, незважаючи на велику кількість наукових ступенів всі спілкуються на “ти”, теж бере участь в інтерв’ю по колу. “Я повинен зрозуміти, на якому рівні перебувають студенти, щоб надалі відштовхуватися від їхньої бази знань”, – пояснює він.
За партою дві обізнані студентки розмовляють про те, які цільові групи для сексуальної освіти і виховання існують у Німеччині. «Очевидно, що це школярі. Також останнім часом підготовчі знання нарешті почали отримувати дедалі більше дошкільнят»,- каже одна з них. “Важливо, щоб доступ до терапії і консультацій отримували й інваліди. Адже тривалий час вважалося, що у них “сексу немає “, – додає інша студентка.
“Власна сексуальність супроводжує людину все життя. Ми постійно дізнаємося про себе та інших щось нове, розвиваємося, проходимо різні фази. У складній життєвій ситуації будь-хто може відчути, що потребує поради, консультації, компетентної підтримки, – вважають студентки. – Для цього ми й вчимося”.
Допомога ВІЛ-інфікованим – один з напрямків діяльності сексологів
Семінар і подолання власних комплексів
Коли основні теми пройдено, Конрад Веллер починає лекцію, яка може шокувати непідготовленого слухача. З доповіді студенти дізнаються, що людина здатна відчувати оргазм вже на першому році життя. Вони бачать наукові документальні кадри, які були зняті в одному з дитсадків 1974 року. На них хлопчики і дівчатка, граючись, можливо, вперше усвідомлюють закладену в них природою сексуальність.
“Нині в сучасному контексті медіа-етики зрозуміло, що такі речі, як, наприклад, дитячу гру “в лікарню”, показувати не варто. Але метою даного історичного документу було зняти табу з теми дитячого статевого розвитку”, – пояснює викладач. Він переконаний, що одне із завдань сексуальної педагогіки – це показати батькам, чому і як потрібно виховувати дітей, щоб вони стали здоровими і вільними в сексуальному плані дорослими.
З підростаючим поколінням сексологів професор обговорює й те, які навчальні матеріали сприяють сексуальній розкутості, а які вселяють сумніви, які книги та посібники ще актуальні, а які ні.
Про що мріють “сексперти”?
Що не змінилося за десятки років, то це очевидний дефіцит наукової інформації про сексуальність у навчальних програмах для медиків, гуманітаріїв та соціальних працівників, вважає керівник магістратури, лікар за освітою Гаральд Штумпе. “У майбутніх фахівців виникає безліч питань, на які вони не отримують відповідей навіть закінчивши ВНЗ, – каже він. – І я завжди мріяв про те, щоб у Німеччині з’явилася спеціальна навчальна програма”.
Її випускникам відкриті двері не тільки закладів охорони здоров’я і соціальних організацій, а й університетів, інститутів та наукових центрів. І навіть політична кар’єра – для таких критично мислячих мрійників як 25-річна Шалімар.
Немає коментарів:
Дописати коментар