tag:blogger.com,1999:blog-47091273305766206982024-02-01T22:39:45.991-08:00Кулєбяка 2.0Unknownnoreply@blogger.comBlogger24125tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-10198182772486551292013-07-26T00:17:00.000-07:002013-07-26T00:17:07.308-07:00мама<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="http://4.bp.blogspot.com/-dT8RHNW6G-E/UfIhZ4kK2XI/AAAAAAAAFoE/rqhlMYggyyc/s1600/%25D0%25AD%25D1%2582%25D0%25BE%25D1%2582+%25D1%2581%25D0%25BD%25D0%25B8%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25BA+%25D0%25B1%25D1%258B%25D0%25BB+%25D1%2581%25D0%25B4%25D0%25B5%25D0%25BB%25D0%25B0%25D0%25BD+%25D0%25B2+%25D0%25BE%25D0%25B4%25D0%25BD%25D0%25BE%25D0%25BC+%25D0%25B8%25D0%25B7+%25D0%25B4%25D0%25B5%25D1%2582%25D1%2581%25D0%25BA%25D0%25B8%25D1%2585+%25D0%25B4%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25B2+%25D0%2598%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25BA%25D0%25B0.+%25D0%259C%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B5%25D0%25BD%25D1%258C%25D0%25BA%25D0%25B0%25D1%258F+%25D0%25B4%25D0%25B5%25D0%25B2%25D0%25BE%25D1%2587%25D0%25BA%25D0%25B0+%25D0%25BC%25D0%25B5%25D1%2587%25D1%2582%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B0+%25D0%25BE+%25D0%25BC%25D0%25B0%25D0%25BC%25D0%25B5%252C+%25D0%25BA%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25BE%25D1%2580%25D1%2583%25D1%258E+%25D0%25BD%25D0%25B8%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25B3%25D0%25B4%25D0%25B0+%25D0%25BD%25D0%25B5+%25D0%25B2%25D0%25B8%25D0%25B4%25D0%25B5%25D0%25BB%25D0%25B0.+%25D0%25A3%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25B0%25D0%25B2+%25D0%25B6%25D0%25B4%25D0%25B0%25D1%2582%25D1%258C%252C+%25D0%25BE%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D0%25BD%25D0%25B0%25D1%2580%25D0%25B8%25D1%2581%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B0+%25D1%2581%25D0%25B5%25D0%25B1%25D0%25B5+%25D0%25BC%25D0%25B0%25D0%25BC%25D1%2583+%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D0%25B0%25D1%2581%25D1%2584%25D0%25B0%25D0%25BB%25D1%258C%25D1%2582%25D0%25B5+%25D0%25B8+%25D1%2583%25D1%2581%25D0%25BD%25D1%2583%25D0%25BB%25D0%25B0+%25D1%2583+%25D0%25BD%25D0%25B5%25D1%2591+%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D0%25B3%25D1%2580%25D1%2583%25D0%25B4%25D0%25B8..jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="640" src="http://4.bp.blogspot.com/-dT8RHNW6G-E/UfIhZ4kK2XI/AAAAAAAAFoE/rqhlMYggyyc/s640/%25D0%25AD%25D1%2582%25D0%25BE%25D1%2582+%25D1%2581%25D0%25BD%25D0%25B8%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25BA+%25D0%25B1%25D1%258B%25D0%25BB+%25D1%2581%25D0%25B4%25D0%25B5%25D0%25BB%25D0%25B0%25D0%25BD+%25D0%25B2+%25D0%25BE%25D0%25B4%25D0%25BD%25D0%25BE%25D0%25BC+%25D0%25B8%25D0%25B7+%25D0%25B4%25D0%25B5%25D1%2582%25D1%2581%25D0%25BA%25D0%25B8%25D1%2585+%25D0%25B4%25D0%25BE%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25B2+%25D0%2598%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25BA%25D0%25B0.+%25D0%259C%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B5%25D0%25BD%25D1%258C%25D0%25BA%25D0%25B0%25D1%258F+%25D0%25B4%25D0%25B5%25D0%25B2%25D0%25BE%25D1%2587%25D0%25BA%25D0%25B0+%25D0%25BC%25D0%25B5%25D1%2587%25D1%2582%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B0+%25D0%25BE+%25D0%25BC%25D0%25B0%25D0%25BC%25D0%25B5%252C+%25D0%25BA%25D0%25BE%25D1%2582%25D0%25BE%25D1%2580%25D1%2583%25D1%258E+%25D0%25BD%25D0%25B8%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25B3%25D0%25B4%25D0%25B0+%25D0%25BD%25D0%25B5+%25D0%25B2%25D0%25B8%25D0%25B4%25D0%25B5%25D0%25BB%25D0%25B0.+%25D0%25A3%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25B0%25D0%25B2+%25D0%25B6%25D0%25B4%25D0%25B0%25D1%2582%25D1%258C%252C+%25D0%25BE%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D0%25BD%25D0%25B0%25D1%2580%25D0%25B8%25D1%2581%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B0%25D0%25BB%25D0%25B0+%25D1%2581%25D0%25B5%25D0%25B1%25D0%25B5+%25D0%25BC%25D0%25B0%25D0%25BC%25D1%2583+%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D0%25B0%25D1%2581%25D1%2584%25D0%25B0%25D0%25BB%25D1%258C%25D1%2582%25D0%25B5+%25D0%25B8+%25D1%2583%25D1%2581%25D0%25BD%25D1%2583%25D0%25BB%25D0%25B0+%25D1%2583+%25D0%25BD%25D0%25B5%25D1%2591+%25D0%25BD%25D0%25B0+%25D0%25B3%25D1%2580%25D1%2583%25D0%25B4%25D0%25B8..jpg" width="352" /></a></div>
Цей знімок був зроблений в одному з дитячих будинків Іраку. Маленька
дівчинка мріяла про маму, яку ніколи не бачила. Втомившись чекати, вона
намалювала собі маму на асфальті і заснула у неї на грудях.<br /><br />Джерело: <a class="ot-anchor" href="https://www.facebook.com/photo.php?fbid=493288404082150&set=a.141394089271585.37033.105767382834256&type=1&theater" rel="nofollow">https://www.facebook.com/photo.php?fbid=493288404082150&set=a.141394089271585.37033.105767382834256&type=1&theater</a><br />Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-43765518842620580442013-06-15T13:22:00.002-07:002013-06-15T13:22:11.977-07:00<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="http://4.bp.blogspot.com/-qw9rZdG2xjY/UbY2nPAhE2I/AAAAAAAAEGU/ScGjJnLbBLI/s1600/doc19560555_185339154.gif" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="320" src="http://4.bp.blogspot.com/-qw9rZdG2xjY/UbY2nPAhE2I/AAAAAAAAEGU/ScGjJnLbBLI/s320/doc19560555_185339154.gif" width="147" /></a></div>
<br />Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-29229054205181002632013-05-01T02:18:00.001-07:002013-05-01T02:18:32.716-07:00Послання місячним братам<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="http://3.bp.blogspot.com/-FtdYJNkfvho/UYDU3obRtyI/AAAAAAAADKo/VWbOVzH06iI/s1600/lQyruITZ_SI.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="312" src="http://3.bp.blogspot.com/-FtdYJNkfvho/UYDU3obRtyI/AAAAAAAADKo/VWbOVzH06iI/s400/lQyruITZ_SI.jpg" width="400" /></a></div>
<br />
<br />
<!--[if gte mso 9]><xml>
<o:OfficeDocumentSettings>
<o:AllowPNG/>
</o:OfficeDocumentSettings>
</xml><![endif]--><br />
<!--[if gte mso 9]><xml>
<w:WordDocument>
<w:View>Normal</w:View>
<w:Zoom>0</w:Zoom>
<w:TrackMoves/>
<w:TrackFormatting/>
<w:HyphenationZone>21</w:HyphenationZone>
<w:PunctuationKerning/>
<w:ValidateAgainstSchemas/>
<w:SaveIfXMLInvalid>false</w:SaveIfXMLInvalid>
<w:IgnoreMixedContent>false</w:IgnoreMixedContent>
<w:AlwaysShowPlaceholderText>false</w:AlwaysShowPlaceholderText>
<w:DoNotPromoteQF/>
<w:LidThemeOther>UK</w:LidThemeOther>
<w:LidThemeAsian>X-NONE</w:LidThemeAsian>
<w:LidThemeComplexScript>X-NONE</w:LidThemeComplexScript>
<w:Compatibility>
<w:BreakWrappedTables/>
<w:SnapToGridInCell/>
<w:WrapTextWithPunct/>
<w:UseAsianBreakRules/>
<w:DontGrowAutofit/>
<w:SplitPgBreakAndParaMark/>
<w:EnableOpenTypeKerning/>
<w:DontFlipMirrorIndents/>
<w:OverrideTableStyleHps/>
</w:Compatibility>
<m:mathPr>
<m:mathFont m:val="Cambria Math"/>
<m:brkBin m:val="before"/>
<m:brkBinSub m:val="--"/>
<m:smallFrac m:val="off"/>
<m:dispDef/>
<m:lMargin m:val="0"/>
<m:rMargin m:val="0"/>
<m:defJc m:val="centerGroup"/>
<m:wrapIndent m:val="1440"/>
<m:intLim m:val="subSup"/>
<m:naryLim m:val="undOvr"/>
</m:mathPr></w:WordDocument>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 9]><xml>
<w:LatentStyles DefLockedState="false" DefUnhideWhenUsed="true"
DefSemiHidden="true" DefQFormat="false" DefPriority="99"
LatentStyleCount="267">
<w:LsdException Locked="false" Priority="0" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Normal"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="heading 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 7"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 8"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="9" QFormat="true" Name="heading 9"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 7"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 8"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" Name="toc 9"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="35" QFormat="true" Name="caption"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="10" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Title"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="1" Name="Default Paragraph Font"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="11" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Subtitle"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="22" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Strong"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="20" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Emphasis"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="59" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Table Grid"/>
<w:LsdException Locked="false" UnhideWhenUsed="false" Name="Placeholder Text"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="1" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="No Spacing"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" UnhideWhenUsed="false" Name="Revision"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="34" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="List Paragraph"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="29" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Quote"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="30" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Intense Quote"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 1"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 2"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 3"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 4"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 5"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="60" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Shading Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="61" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light List Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="62" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Light Grid Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="63" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 1 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="64" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Shading 2 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="65" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 1 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="66" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium List 2 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="67" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 1 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="68" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 2 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="69" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Medium Grid 3 Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="70" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Dark List Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="71" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Shading Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="72" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful List Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="73" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" Name="Colorful Grid Accent 6"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="19" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Subtle Emphasis"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="21" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Intense Emphasis"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="31" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Subtle Reference"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="32" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Intense Reference"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="33" SemiHidden="false"
UnhideWhenUsed="false" QFormat="true" Name="Book Title"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="37" Name="Bibliography"/>
<w:LsdException Locked="false" Priority="39" QFormat="true" Name="TOC Heading"/>
</w:LatentStyles>
</xml><![endif]--><!--[if gte mso 10]>
<style>
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Звичайна таблиця";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-priority:99;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin-top:0cm;
mso-para-margin-right:0cm;
mso-para-margin-bottom:10.0pt;
mso-para-margin-left:0cm;
line-height:115%;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:11.0pt;
font-family:"Calibri","sans-serif";
mso-ascii-font-family:Calibri;
mso-ascii-theme-font:minor-latin;
mso-hansi-font-family:Calibri;
mso-hansi-theme-font:minor-latin;
mso-bidi-font-family:"Times New Roman";
mso-bidi-theme-font:minor-bidi;
mso-fareast-language:EN-US;}
</style>
<![endif]-->
<br />
<div class="MsoNormal" style="line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12.0pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: UK;">Коли в
1960-х роках НАСА готувала астронавтів для польоту на Місяць, деякі тренування
проводилися в пустелях Арізони на територіях резервації індіанців племені
навахо.<br />
<br />
Одного разу, старий індіанець з сином пасли овець і наткнулися на одну таку
команду. Старик, який говорив тільки на мові племені навахо, запитав через
сина, який говорив по-англійськи: "Чим займаються ці люди у великих білих
костюмах?" Один з членів супроводжуючої команди відповів йому, що вони
практикуються для польоту на Місяць.<br />
<br />
Старий запитав, чи може він послати з ними на Місяць повідомлення.
Співробітники НАСА зачули хорошу рекламу і швидко погодилися. Вони дали старому
магнітофон, і той записав коротке повідомлення на мові навахо. Син відмовився
перевести його на англійську.<br />
<br />
Пізніше, представники НАСА дали послухати повідомлення іншим індіанцям навахо.
Вони всі посміялися, але жоден з них не захотів переводити послання старого на
англійську, посилаючись на труднощі перекладу.<br />
<br />
Нарешті, представники НАСА звернулися до відомого професора-лінгвіста -
спеціаліста з індіанських мов. Той послухав повідомлення, засміявся і переклав:<br />
<br />
"МІСЯЧНІ БРАТИ, СЛІДКУЙТЕ ЗА ЦИМИ ЛЮДЬМИ В ОБИДВА ОКА - ВОНИ ПРИЙШЛИ
ВІДІБРАТИ ВАШІ ЗЕМЛІ!"</span></div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-64607056299455599902013-04-08T01:05:00.001-07:002013-04-08T01:05:28.706-07:00Як постять політики і не тільки<table border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="ap3" style="width: 100%px;"><tbody>
<tr><td><div class="bf1" style="font-style: italic;">
<em>Джерело: <a data-cke-saved-href="http://vip.tyzhden.ua/Chronicle/76524" href="http://vip.tyzhden.ua/Chronicle/76524">Український тиждень</a></em><br /><br />Сьогодні українці поділяються на тих хто постить і на тих, хто цього не робить, адже в розпалі Великий піст.<br /></div>
</td><td align="right" style="padding-left: 12px; text-align: right;"><br /></td></tr>
</tbody></table>
<table border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="ap3" width=""><tbody>
<tr><td style="padding-right: 16px;" valign="top"><img border="0" src="http://img.tyzhden.ua/Content/PhotoAlbum/2013/April/04/pist/7_text.jpg" /></td><td valign="top"><br /></td></tr>
</tbody></table>
<br />Постити
нині модно, тому серед постників є й люди відомі, а очолює їх, звичайно
сам президент. Він давно прославився глибокою набожністю, тому сумнівів
немає, що Віктор Федорович нині сидить на хлібі та воді. Це до речі
підтверджує і його вірна соратниця ганна Герман, яка стверджує, що без
посту Віктор Янукович, ніяк.<br />
<br />
<img alt="" src="http://img.tyzhden.ua/Content/PhotoAlbum/2013/April/04/pist/1356759286_3.jpg" style="height: 533px; width: 800px;" /><br />
<br />
<span style="font-size: 13px;">Регіоналка Ганна Герман:</span><br />
“Піст для мене - це обмеження у всьому: у їжі, у розвагах. Сподіваюся, що в цей період у парламенті буде спокійніше”.<br />
<br />
<img alt="" src="http://img.tyzhden.ua/Content/PhotoAlbum/2013/April/04/pist/53224.jpg" style="height: 531px; width: 800px;" /><br />
<br />
Свободівка Ірина Фаріон:<br />
“Це треба робити, тому що це зв'язок з Богом. Моя бабуся у п'ятницю
взагалі відмовлялася від їжі останні п'ять років свого життя. Взагалі
людина має їсти менше, рухатися більше і у всьому знаходити позитив. Це
такі три першорядні речі. Якщо в мене є чай і мед, то це означає, що в
мене дома повний холодильник. А вчора я купила виноград і апельсинки.
Зранку з'їла якесь тістечко та й все.”<br />
<br />
<img alt="" src="http://img.tyzhden.ua/Content/PhotoAlbum/2013/April/04/pist/1362465722_moskal.jpg" style="height: 533px; width: 800px;" /><br />
<br />
Бютівець Геннадій Москаль:<br />
“Постяться ті, хто має гріхи, а я гріхів не маю, тому мені постити
нема чого. Якщо б я вам зараз сказав, що почав поститися, то багато хто
подумав би, що в мене почалося руйнування психіки. В Бога треба вірити,
але не дуже це демонструвати. Якщо ти віруюча людина - це не значить, що
ти на Великдень маєш сидіти біля церкви з найбільшим кошиком. Я завжди
маю 84 кг. І вранці у мене обов'язкова процедура – зважування. Якщо я
бачу 85, то я день не їм. Якщо 86, то я не їм три дні. І не треба мені
ніякого посту.”<br />
<br />
<img alt="" src="http://img.tyzhden.ua/Content/PhotoAlbum/2013/April/04/pist/1363424584_lyashko.jpg" style="height: 621px; width: 800px;" /><br />
<br />
Радикал Олег Ляшко:<br />
“Я раніше не їв печені яблука, а от у зв'язку з тим, що на дієті, я
їх розпробував. І тепер вони мені дуже подобаються. Смакота… А що
стосується посту, то головне не їсти одне одного.”<br />
<br />
<img alt="" src="http://img.tyzhden.ua/Content/PhotoAlbum/2013/April/04/pist/gorbal1.jpg" style="height: 450px; width: 800px;" /><br />
<br />
Екс-регіонал Василь Горбаль:<br />
“Піст проходить на “одному диханні”. Завдяки великому вибору пісних
страв і правильних продуктів, я себе чудово почуваю. Але є одне “але” -
можу дозволити собі келих вина і з нетерпінням чекаю закінчення посту,
щоб нарешті доторкнутися до коханого олів'є. Але я вже на шляху до
ідеальної дисципліни”.<br />
<br />
<img alt="" src="http://img.tyzhden.ua/Content/PhotoAlbum/2013/April/04/pist/108895_boi_414.jpg" style="height: 600px; width: 800px;" /><br />
<br />
Невістка президента Ющенка Ліза Ющенко:<br />
“Постити я почала десь останні роки чотири. Напередодні посту
сповідалася, причастилася і запитала в священика поради, яку дієту краще
дотримуватися під час посту. Він сказав, що, в першу чергу, треба
відмовитися від тієї їжі, яку я дуже сильно люблю. Перший і останній
тиждень я дотримуюся суворого посту, і протягом всього посту повністю
відмовляюся від м'яса. Крім того, в цей період щонеділі відвідую службу в
церкві. Рішення дотримуватися постів мені прищепила моя свекруха - дуже
віруюча людина, за що я їй вдячна. Піст для мене - це духовне очищення,
своєрідна данина Богу - я помічаю, що він завжди позитивно впливає на
моє життя.”<br />
<br />
<img alt="" src="http://img.tyzhden.ua/Content/PhotoAlbum/2013/April/04/pist/img-1097.jpg" style="height: 600px; width: 800px;" /><br />
<br />
Олімпійська чемпіонка Лілія Подкопаєва:<br />
“Щоб залишатися завжди в хорошій формі, я прийняла рішення і
оголосила для себе довічний піст. Створила свою власну версію. Просто не
їм солодке, борошняні продукти. Завжди є альтернатива - свіжі фрукти,
горіхи. Але також дотримуюся думки, що головне бути з чистими задумами. А
це вже духовний піст. Теж непросто.”<br />
<br />
<img alt="" src="http://img.tyzhden.ua/Content/PhotoAlbum/2013/April/04/pist/5D6D3FBEB4D8B8A7331E7D69B1B68.jpg" style="height: 622px; width: 800px;" /><br />
<br />
Дизайнер Лілія Пустовіт:<br />
“Я дотримуюся посту постійно. Вже багато років поспіль не вживаю
м'яса. Так що у мене досить стабільна дисципліна і мені вона до душі. І
лише зрідка дозволяю собі заборонений продукт. Загалом, намагаюся не
розділяти продукти на особливі категорії. Для мене важливіше мої
переваги в їжі”.<br />
<br />
<img alt="" src="http://img.tyzhden.ua/Content/PhotoAlbum/2013/April/04/pist/0001786472.jpg" style="height: 596px; width: 800px;" /><br />
<br />
Телеведуча Ольга Фреймут:<br />
“Такий складний графік роботи просто не дозволяє мені відмовитись
абсолютно від усіх продуктів. Але, наприклад, від м'яса я відмовляюся,
але молоко і рибу в раціоні залишаю. Для мене більш цінний духовний
піст, і завжди дотримуюся всіх правил, сповідаюся. І з величезним
задоволенням чекаю паски моєї бабусі, за ним я завжди сумую у переддень
Великодня”.<br /><br />За матеріалами <a href="http://jetsetter.ua/ru/Stati/SVETSKAYa-SREDA/Kievskiy-post%21.html">jetsetter.ua</a> , <a href="http://tsn.ua/politika/german-pid-chas-postu-ne-rozvazhayetsya-a-farion-p-ye-chay-z-medom-286676.html">tsn.ua</a>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-76386841140050847662013-03-25T01:29:00.001-07:002013-03-25T01:29:53.643-07:00Хіт людяності: фото автомобіля у Львові, який зупинився для допомоги старенькій, "порвало" ФейсбукДжерело:<a data-cke-saved-href="http://life.pravda.com.ua/society/2013/03/22/124905/" href="http://life.pravda.com.ua/society/2013/03/22/124905/"> Українська правда.Життя</a><br /><br />
<div class="subtitle3">
Розповідь фейсбук-користувача Святослава Романа
про зворушливий випадок на одній з вулиць Львова за 11 годин з моменту
опублікування вже зібрала 4 446 поширень і 4 009 лайків.</div>
<div class="text _ga1_on_">
Ще більше 200 людей <a href="http://www.facebook.com/photo.php?fbid=555095387846193&set=a.170251476330588.34403.100000372099175&type=1">прокоментували повідомлення і фото</a>.<br /><br />
<table align="center" border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tb_center visual_table_class" style="width: 600px;">
<tbody>
<tr>
<td><img height="398" src="http://life.pravda.com.ua/images/doc/5/2/5286622-1.jpg" width="600" /></td>
</tr>
<tr>
<td class="tb_text"> </td>
</tr>
</tbody>
</table>
"Вчора у Львові стався випадок, що розчулив до сліз. Наче нічого особливого - просто людяність, але така рідкісна", - написав <a href="http://www.facebook.com/photo.php?fbid=555095387846193&set=a.170251476330588.34403.100000372099175&type=1">Святослав Роман</a>.<br /><br />
Далі повідомлення було ось таким:<br /><br />
"<em>Їдучи вчора по Франка, я побачив попереду на рівні з машиною, що
їхала переді мною, стареньку бабусю, дуже згорблену, з палицею.
Виглядала вона дуже бідно. В тому місці пішохідного переходу не було і
пробігла думка, що вона так може простояти дуже довго.</em> <em>Бабуся
зробила крок вперед і стало страшно, щоб Шевроле, що їхало переді мною,
її не зачіпило. І тут - майже Диво..) Шевроле зупинилося, водій увімкнув
аварійку, не соромлячись сигналів тих, хто "дуже поспішає" в нашому
ряді за мною. З місця пасажира вийшла жінка і перевела цю бабусю через
дорогу, здається, навіть, про щось ще з нею поговорила по той бік
вулиці:)</em><br />
<em>Бажаю всім нам частіше опинятися "по той бік вулиці", вміти наважуватися на прості людяні вчинки..</em><br />
<em>Згадалися слова з пісні Тартака: "А насправді, так просто змінити життя.."</em><br />
<em>Дякую, ВС 5533 СН"</em><br />
</div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-16283238256170344592013-02-26T11:14:00.003-08:002013-02-26T11:14:18.851-08:00● Масяня ● "Троллейбус"<iframe width="640" height="360" src="http://www.youtube.com/embed/chzUt-L-zek?rel=0" frameborder="0" allowfullscreen></iframe>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-50470961411647786592013-02-06T07:07:00.002-08:002013-02-06T07:07:45.773-08:00Білл Гейтс: 11 речей, яким тебе забули навчити в школі<span style="color: black;"><span style="font-family: Arial;">● Автор — vsegda_tvoj / Джерело: <a href="http://vsegda-tvoj.livejournal.com/3966510.html" rel="nofollow" target="_blank">vsegda_tvoj </a>● <br />
<br />
</span></span><br />
<span style="color: black;"><span style="font-family: Arial;"><img alt="" border="0" src="https://lh4.googleusercontent.com/-Uu3TpnXoDek/T5zZkICnFpI/AAAAAAABQfc/v2o_vF633xQ/s743/14-04-2012-21.jpg" /><br />
<br />
</span></span><br />
<span style="color: black;"><span style="font-family: Arial;">У Білла Гейтса
троє дітей. У їхньому вихованні найбагатша людина планети керується
суворими правилами: діти повинні працювати і пробиватися в житті
самотужки. Свої багатомільярдні статки Гейтс має намір витратити на
благодійність, дітям же – дочкам Дженніфер, Фібі і синові Рорі – він
вирішив залишити в спадок лише 0,2% від нього і ні цента більше. Щоб не
вирости аморфними і бездіяльними, підлітки повинні мати уявлення про
реальне життя, переконаний Білл Гейтс. Свої міркування з цього приводу
він виклав у 11 заповідях, адресованих сучасній молоді.<br />
<br />
</span></span><br />
<span style="color: black;"><span style="font-family: Arial;">1. Життя несправедливе – змирися з цим фактом.<br />
<br />
</span></span><br />
<span style="color: black;"><span style="font-family: Arial;">2. Світові
наплювати на твоє самопочуття і самоповагу. Світ очікує від тебе якихось
досягнень, перед тим як брати до уваги твоє відчуття власної гідності.<br />
<br />
</span></span><br />
<span style="color: black;"><span style="font-family: Arial;">3. Дуже
малоймовірно, що тобі почнуть платити 40 тисяч в рік відразу після
закінчення школи. Ти не станеш віце-президентом компанії з лімузином і
особистим шофером, поки не заслужиш цього.<br />
<br />
</span></span><br />
<span style="color: black;"><span style="font-family: Arial;">4. Якщо ти
думаєш, що твій вчитель строгий і вимогливий – почекай знайомства зі
своїм босом. На відміну від вчителя, кар’єра боса залежить від того, як
ти справляєшся зі своїми завданнями.<br />
<br />
</span></span><br />
<span style="color: black;"><span style="font-family: Arial;">5. Обсмажувати
бургери в «Макдоналдсі» – не нижче твоєї гідності. Твої прадіди назвали б
будь-яку, навіть таку, роботу «хорошим шансом».<br />
<br />
</span></span><br />
<span style="color: black;"><span style="font-family: Arial;">6. Не поспішай звинувачувати у кожній своїй невдачі своїх батьків. Не скигли і не носись зі своїми невдачами, вчися на них.<br />
<br />
</span></span><br />
<span style="color: black;"><span style="font-family: Arial;">7. До твого
народження твої батьки не були такими нудними і нецікавими людьми, якими
вони здаються тобі зараз. Вони стали такими, заробляючи на твоє
безтурботне дитинство, перучи твій одяг і слухаючи твою нескінченну
балаканину про те, який ти класний. Тому, перед тим як вирушати рятувати
ліси Амазонки від знищення жадібним поколінням твоїх батьків, спробуй
для початку привести в порядок свою кімнату.<br />
<br />
</span></span><br />
<span style="color: black;"><span style="font-family: Arial;">8. Твоя школа
відмінила поділ на переможців і лузерів, життя – ні. В деяких школах
припинили ставити погані оцінки, дозволили скільки завгодно спроб здачі
тесту чи відповідей на запитання … Це анітрохи не схоже на те, що
відбувається в житті.<br />
<br />
</span></span><br />
<span style="color: black;"><span style="font-family: Arial;">9. Життя не
розділене на семестри, літніх канікул у ньому не існує, і дуже мало
роботодавців, зацікавлених допомогти тобі знайти твоє власне «я». Тобі
доведеться робити це у твій особистий час.<br />
<br />
</span></span><br />
<span style="color: black;"><span style="font-family: Arial;">10. Не плутай
реальне життя з тим, що показують по телебаченню. У житті людям
доводиться більшу частину часу проводити не в кав’ярні, а на робочому
місці.<br />
<br />
</span></span><br />
<span style="color: black;"><span style="font-family: Arial;">11. Підтримуй добрі стосунки з «очкариками-ботаніками». Швидше за все, один з них колись стане твоїм начальником.</span></span>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-58220585923345337832013-02-05T13:20:00.000-08:002013-02-05T13:20:10.579-08:005 правил оптимістаАвтор: <span class="info"><a href="http://inspired.com.ua/author/admin/" rel="author" title="Posts by Сергій Пішковцій">Сергій Пішковцій</a></span> Джерело: <a href="http://inspired.com.ua/people/5-rules-of-optimist/" target="_blank">Inspired</a><br />
<br />
<img alt="" class="aligncenter size-medium wp-image-14071" height="426" src="http://inspired.com.ua/wp-content/uploads/2012/11/tumblr_lxusb9mGRL1qam6d7o1_500-1024x682-640x426.jpg" title="" width="640" /><br />
<br />
Тисячі дрібниць, що відбуваються в нашому житті кожного дня, здатні
зіпсувати нам настрій, або ж, в кращому випадку – вивести з ладу. Досить
непросто в цій ситуації завжди залишатися бадьорим та не зважати на
проблеми. 5 простеньких, але дієвих правил оптимізму дозволять вам
витримувати будь-які негаразди.<br />
<span id="more-14070"></span><br />
<br />
<em>Правило №1:</em> <strong>Щоб зберігати оптимізм, потрібно залишатись прагматичним реалістом.</strong>
Тримайтесь якомога далі від песимістів та всіх, хто може посіяти
зневіру у вашій голові та зарядити негативом. Справжнім другом є той,
хто розбереться у ваших проблемах та спробує допомогти, навіть якщо йому
самому може бути несолодко. Проте не забувайте: справжня дружба – це не
постійне вирішення проблем, а спільні ідеї, цінності та погляди, які і
зводять людей разом.<br />
<br />
<em>Правило №2:</em> <strong>Коли вам погано, озирніться. Навколо сотні людей, яким ще гірше.</strong>
Ви коли-небудь відвідували дитячі будинки, лікарні, будинки
престарілих? Якщо ні, то варто. Саме там ви можете побачити, що не всі
проблеми, які трапляються у нашому житті, є критичними, або ж такими, на
які взагалі варто звертати увагу.<br />
<br />
<em>Правило №3:</em> <strong>Слухайте приємну та бадьору музику. Не дивіться ранкових новин.</strong>
Ви не зможете змінити хід подій національного чи планетарного масштабу,
а особливо якщо це стосується політики. Тому не варто дратуватись через
це, тим більше в час, коли медіа залюбки транслюють суцільний негатив.
Це марна трата часу, який краще використати на приємну музику, корисні
подкасти та спілкування з людьми, які справді варті вашої уваги.<br />
<br />
<em>Правило №4:</em> <strong>Змініть стиль вашого самовираження.</strong>
Будь-яка фраза повинна нести частку позитиву. Ще одна марна справа,
якою всі ми любимо часто зловживати – це ниття про те, як все погано, і
які навколо всі ідіоти. Старайтесь знайти частку позитиву у всьому – від
людей, що вас оточують, до речей, які ви обговорюєте.<br />
<br />
<em>Правило №5:</em> <strong>Вивчіть принцип омара.</strong> Під час
росту тіло омара виростає швидше, ніж його панцир, що робить його
вразливим. Тому кожен раз, коли омару загрожує небезпека, він
згортається. Це продовжується до тих пір, поки не виросте нова оболонка.
Коли ми стикаємось з проблемами, то часто поводимось як омар,
згортаючись у своєму панцирі і закриваючись від усього світу. Навпаки,
ми повинні навчитись мати мужність гідно вистояти негаразди, аби
достойно зустрічати подібні ситуації. В цьому вам допоможе відчуття
оптимізму, яке потрібно культивувати кожного дня.<br />
<small>via <a href="http://www.cluber.com.ua/lifestyle/samorazvitie-lifestyle/2012/11/pyat-sposobov-ostavatsya-optimistom/">Cluber</a></small>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-20943988293594833462013-02-04T09:31:00.001-08:002013-02-04T09:31:25.529-08:00СРСР очима National GeographicДжерело: <a data-cke-saved-href="http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/" href="http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/">Adme.Ru</a><br /><br /><span>Дін Конгер, що працював в National Georphic, приїжджав до СРСР більше тридцяти разів.</span> <span>
Кожного разу він намагався зафільмувати моменти життя простих людей, що
живуть в країні, і намагався передати при цьому самобутність
радянського народу.</span> <span> Тоді він ще не знав, що це стане захоплюючою подорожжю в історію <nobr>70-80 років.</nobr></span> <br />
<span>
<br />Редакція AdMe.ru пропонує Вам ще раз поринути в часи молодості наших
мам і бабусь, коли наша країна була в самому розквіті, і оцінити кращі
знімки американця, представлені завсідником <a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.skyscrapercity.com/&usg=ALkJrhhc1EQMFjDSx-TKWtsRF53BwRKvrA" target="_blank">Skyscrapercity</a> .</span> <br /><br />
<div style="text-align: center;">
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6141205/&usg=ALkJrhgCeF0yAfAoe6G_nEbocNUUe3yzDw" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="576" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6141205-R3L8T8D-400-0_2daec_d28744e4_XL.jpg" width="400" /></a> </div>
<div style="text-align: center;">
<span> «Маленький мурманчанин дуже обережно простягає незнайомому іноземцеві руку для вітання»</span> <br /></div>
<div style="text-align: center;">
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6140905/&usg=ALkJrhgj2nssSSKbbB_dEovWQ59Jyrs0Dw" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="470" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6140905-R3L8T8D-600-napalube.jpg" width="600" /></a> </div>
<div style="text-align: center;">
<span> «На палубі теплоходу один із гідів навчає дівчинку танцювати твіст»<br /></span> </div>
<div style="text-align: center;">
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6141005/&usg=ALkJrhidcaMaGarQhBNx_Bfk7JUOX_vJBA" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="403" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6141005-R3L8T8D-600-poezdkarty.jpg" width="600" /></a> </div>
<div style="text-align: center;">
<span> «Пасажирки потягу Москва - Владивосток коротають час за грою в картам.</span> <span> Поїзд йде 7.5 діб »</span> <br /></div>
<div style="text-align: center;">
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6141105/&usg=ALkJrhi5r2A3FG_0cYw7BJWTdfZa0CO9sw" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="377" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6141105-R3L8T8D-600-0_2daef_b3bc0e27_XL.jpg" width="600" /></a> </div>
<div style="text-align: center;">
<span> «Ці двоє добродушних військових коротали з автором довгі години в потягу»</span> </div>
<div style="text-align: center;">
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6141305/&usg=ALkJrhhda2kfDKCVRynQIQtu6M8XvjWbvQ" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><br /><img border="0" class="borderedImage" height="425" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6141305-R3L8T8D-600-0_2dae9_14be436f_XL.jpg" width="600" /></a> </div>
<div style="text-align: center;">
<span> «Дитячий садок в Мурманську.</span> <span> Нестача вітаміну Д взимку компенсується опроміненням кварцовою лампою.</span> <span> Діти в СРСР - це привілейований клас »- говорить Дін.</span> <br /></div>
<div style="text-align: center;">
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6141655/&usg=ALkJrhjxLOjEktH6hSsxgzxliXL4YuPv-A" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="416" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6141655-R3L8T8D-600-0_21b21_dd37db39_XL.jpg" width="600" /></a> </div>
<div style="text-align: center;">
<span> «Рибак Слава Басов ставить сіті, в той час як його син, <nobr>10-річний</nobr> Толя, керує човном за допомогою саморобних весел»</span> <br /></div>
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6141905/&usg=ALkJrhjh-BsmqbG0rUIfUqwh44lpS0AIrg" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="407" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6141905-R3L8T8D-600-0_21b2f_c1803fa8_XL.jpg" width="600" /></a> <br />
<div style="text-align: center;">
<span> «Віра Бобова, разом з невісткою й онукою, проводжає свого сина Ваню в дальній і небезпечний шлях.</span> <span> Її старший син, теж мисливець, потонув, коли його вантажівка провалилася крізь лід »<br /></span> </div>
<div style="text-align: center;">
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6142105/&usg=ALkJrhhW1MC5drcvnZ-NLalVe56RJZKGKA" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="463" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6142105-R3L8T8D-600-1976aerosaniwd2.jpg" width="600" /></a> </div>
<div style="text-align: center;">
<span> «Ханти-Мансійськ ... Аеросани незамінні взимку!</span> <span> Перед дорогою треба докладно побалакати ... »</span> <br /></div>
<div style="text-align: center;">
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6142205/&usg=ALkJrhhgQouErPJYYoG_F_XUtsgA9EDTxQ" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="411" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6142205-R3L8T8D-600-1976hantymansijskmg5.jpg" width="600" /></a> </div>
<div style="text-align: center;">
<span> «Ханти-Мансійськ ... На вулиці -40, а хлопчиськам все дарма!»<br /></span> </div>
<div style="text-align: center;">
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6142305/&usg=ALkJrhi4zisOPKIQAtLnou8g4L0XHOEC4w" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="646" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6142305-R3L8T8D-400-1976korablkuhnjadg2.jpg" width="400" /></a> </div>
<div style="text-align: center;">
<span> «На кухні (яка знаходиться на баржі) для рибалок готується смачна юшка.</span> <span> Дівчинка, яка колупає в носі - просто диво! »</span> </div>
<div style="text-align: center;">
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6142405/&usg=ALkJrhjUhFH7w7ChZ7Jg92BWbVG1y63w3A" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="633" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6142405-R3L8T8D-400-rozhdestvenskijzn6.jpg" width="400" /></a> </div>
<div style="text-align: center;">
<span> «Роберт Рождественський у своїй квартирі»<br /></span> </div>
<div style="text-align: center;">
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6142655/&usg=ALkJrhjOiZBH1y_fUtyHd7SY-PIzwUAgJw" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="618" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6142655-R3L8T8D-400-sankiby3.jpg" width="400" /></a> </div>
<div style="text-align: center;">
<span> «Бабуся з онуком.</span> <span> На задньому плані видно коня »</span> <br /></div>
<div style="text-align: center;">
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6142755/&usg=ALkJrhiFqxn-6e4zS-TeEdUYK-AkhCqg3w" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="415" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6142755-R3L8T8D-600-vdnhbublikinn5.jpg" width="600" /></a> </div>
<div style="text-align: center;">
<span> «Купіть бублики, гарячі бублики!»<br /></span> </div>
<div style="text-align: center;">
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6143055/&usg=ALkJrhi49wCRr4xHFk9aRYszg3zONXJy1A" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="657" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6143055-R3L8T8D-400-tkachihafl3.jpg" width="400" /></a> </div>
<div style="text-align: center;">
<span> «Ткаля»<br /></span> </div>
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6143155/&usg=ALkJrhg5L55K5EMPw9NaGEA3ePmLCXqjAw" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="396" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6143155-R3L8T8D-600-pionerydy5.jpg" width="600" /></a> <br />
<div style="text-align: center;">
<span> «Школярі вивчають англійську мову в ПКіВ Сокольники»<br /></span> </div>
<div style="text-align: center;">
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6143255/&usg=ALkJrhia5PuTR5h7eb_X9FenN7PawQdONQ" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="598" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6143255-R3L8T8D-400-masterskajaskulptorajn1.jpg" width="400" /></a> </div>
<div style="text-align: center;">
<span> «У майстерні скульптора Матвія Манізера»<br /></span> </div>
<div style="text-align: center;">
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6143355/&usg=ALkJrhgb0G6raIqvW1TE37EAybCqzez6lQ" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="604" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6143355-R3L8T8D-400-gumuo3.jpg" width="400" /></a> </div>
<div style="text-align: center;">
<span> «ГУМ (в <nobr>80-х</nobr> вже не було цих приголомшливих світильників)»</span> </div>
<div style="text-align: center;">
</div>
<div style="text-align: center;">
<span> «Зверніть увагу - трикутні пакети з молоком!»</span></div>
<div style="text-align: center;">
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6143555/&usg=ALkJrhgE6gQ1CmBRSvOV7AzmGMJqLzxp8g" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="509" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6143555-R3L8T8D-600-koljaskajj5.jpg" width="600" /></a> </div>
<div style="text-align: center;">
</div>
<div style="text-align: center;">
<span style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><span>«Зверніть увагу - трикутні пакети з молоком!»</span><br /><br /><img border="0" class="borderedImage" height="421" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6143655-R3L8T8D-400-gazetyvx2.jpg" width="400" /></span> </div>
<div style="text-align: center;">
<span> «Газетні щити на вулицях»<br /></span> </div>
<div style="text-align: center;">
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6143805/&usg=ALkJrhjbBfY7-j9zh_ybIGdr0Hb2csIlKg" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="368" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6143805-R3L8T8D-600-soldatvparke.jpg" width="600" /></a> </div>
<div style="text-align: center;">
<span> «Солдат Кремлівського гарнізону з рідними в Олександрійському Саду»</span> <br /></div>
<div style="text-align: center;">
<a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&depth=1&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.adme.ru/national-geographic-226275/sssr-glazami-national-geographic-national-geographic-226275-464255/464255-6143955/&usg=ALkJrhjjaIaw6ySpwOpyoBLfau-rJbUsew" style="clear: both; display: block; margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;" target="_blank"><img border="0" class="borderedImage" height="440" src="http://files.adme.ru/files/news/part_46/464255/6143955-R3L8T8D-600-predatel.jpg" width="600" /></a> </div>
<div style="text-align: center;">
<span> «Зрадник!» - Кричить відставний полковник одному з демонстрантів, які прийшли в 1990 році на Червону Площу"</span> </div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-35407283289248702632013-02-04T01:48:00.001-08:002013-02-04T01:48:27.262-08:00 Останні листи зі Сталінграду. Що писали німці за дні до капітуляціїДжерело: <a data-cke-saved-href="http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/02/2/110997/" href="http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/02/2/110997/">Історична правда</a><br /><br />
<div class="subtitle2">
"Ніхто більше не зможе сказати мені, що ці люди
гинули зі словами "Німеччина" чи "Хайль Гітлер!" на устах. Помирають
багато, питань нема; але останнє слово – "мама", чи ім’я дорогої людини,
чи просто крик про допомогу. Це смерть, яка підходить звірям – а її
пізніше облагородять на гранітних фризах..."<br /></div>
В 1950 році в Західній Німеччині вийшла антологія під назвою <strong>"Останні листи зi Сталінграду"</strong> - добірка листів із нацистських військ, датованих груднем 1942 - січнем 1943 року.<br /><br />
Ці листи нібито вилучили з-поміж іншої пошти на замовлення Верховного
командовання сухопутних військ Третього рейху - для статистичного
дослідження "Настрої на фронті <em>[в даному випадку у "Фортеці Сталінград" - ІП]</em>".<br /><br />
Листи були відправлені у семи поштових мішках останнім рейсом із
Новочеркаська у січні 1943 року, розпечатані, позбавлені ознак
ідентифікації та сортовані у відповідності до змісту.<br />
Нацистські соціологи ділили ці листи на п'ять груп:<br /><br />
- позитивне ставлення до війни - 2,1%;<br />
- сумнів - 4,4%;<br />
- зневіра, негативне ставлення до війни - 57,1%;<br />
- опозиція - 3,4%;<br />
- відсутність власної думки, байдужість - 33%.<br />
Після обробки cтатистичним відділом Вермахту добірку листів поклали в
архів. Дещо з отриманої інформації планувалося використати для
агітпропу, але імперський міністр народної освіти і пропаганди Йозеф
Геббельс вирішив не опрлюднювати цих даних перед німецьким народом.<br /><br />
"Солдати писали листи. Й ці листи ніколи не дійшли до адресата, бо
були використані для "барометричного заміру" трагедії на фронті, -
описував у 1961 році ситуацію журналіст Крістіан Фербер. - Кілька штук
збереглося і були надруковані після війни".<br /><br />
<table align="center" border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tb_center visual_table_class" style="width: 371px;">
<tbody>
<tr>
<td><img height="502" src="http://img.istpravda.com.ua/images/doc/0/e/0e78444-1.jpg" width="371" /></td>
</tr>
<tr>
<td class="tb_text"> Одне з видань "Останніх листів..."</td>
</tr>
</tbody>
</table>
<br />Тоді ж, у 1960-х, висловлювалися думки щодо повної чи часткової
фальсифікації листів. Як аргумент висувалася "уніфікованість стилю"
написаного. Філософ і юрист Вільґельм Баєр, який сам воював під
Сталінградом, вважав антологію спробою повторити успіх збірника листів
німецьких студентів, які загинули на фронтах Першої світової (<a href="http://de.wikipedia.org/wiki/Kriegsbriefe_deutscher_Studenten">"Kriegsbriefe deutscher Studenten"</a>, 1915).<br /><br />
<strong>"Останні листи зі Сталінграду"</strong> цікаві ще й як <strong>інструмент із формування історичної пам'яті</strong>.
У 1960-70-х роках уривки з антології вивчалися у школах Західної
Німеччини, публікувалися в різноманітних збірках тощо. Побутувала навіть
точка зору, що ці листи - обвинувачувальний вирок солдат 6-ої армії
Вермахту своєму верховному командуванню.<br /><br />
Поза межами Німеччини листи зі Сталінграду відомі як "свідчення
людської душі в її останній час". Збірку перекладено основними мовами
Європи. Французький президент Франсуа Міттеран в останні місяці життя не
розлучався з французьким виданням книги і використав її у своїй
присвяченій Другій світовій війні промові 8 травня 1995 року.<br /><br />
<table align="center" border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tb_center visual_table_class" style="width: 569px;">
<tbody>
<tr>
<td><img height="799" src="http://img.istpravda.com.ua/images/doc/c/e/ced1608-ast-nimci-rumuny-poloneni.jpg" width="569" /></td>
</tr>
<tr>
<td class="tb_text"> Лютий 1943 року. Полонені під Сталінградом німці і <a href="http://www.istpravda.com.ua/short/2011/04/8/34978/">румуни</a>
(у високих шапках). В радянський полон потрапило близько 107 тисяч
нацистських солдат і їхніх союзників. Тільки шість тисяч із них виживуть
і повернуться додому до 1955 року. Ці та інші фото: <a href="http://waralbum.ru/tag/%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4/">WarAlbum</a></td>
</tr>
</tbody>
</table>
<br />До 70-річчя з завершення Сталінградської битви "Історична Правда" переклала кілька уривків із цих листів.<br />
<strong>--------------</strong><br />
<strong>ЛИСТ №2</strong><br />
Я знову дістав твою фотографію й довго на неї дивився. Я пам’ятаю,
як в останній рік миру, в той чудовий літній вечір, ми разом ішли
додому через квітучу алею до нашого дому.<br /><br />
Коли ми щойно знайши одне одного, в нас говорив тільки голос серця;
пізніше це був голос кохання та щастя. Ми говорили про себе та про
майбутнє, що лежить перед нами, як барвистий килим. Цього килима більше
немає. Ані літнього вечора, ні квітучої алеї. Й ми більше не разом.<br /><br />
Замість цього килима тепер – нескінченне біле поле, більше немає
літа, тільки зима, й не має більше майбутнього, принаймні для мене – а
отже, і для тебе. Весь цей час у мене було почуття, якого я не міг
пояснити, але сьогодні я знаю, що це був неспокій за тебе. Незважаючи
на відстань у багато тисяч кілометрів, я відчував, що я – одне з тобою.<br /><br />
Коли ти отримаєш цей лист, уважно його слухай, і можливо, ти тоді
почуєш мій голос. Нам кажуть, що наша боротьба – за Німеччину. Але мало
хто тут вірить, що ця беззмістовна жертва може принести користь нашій
країні.<br /><br />
<strong>ЛИСТ №4</strong><br />
Тільки не турбуй мене своїми доброзичливими порадами. Хіба ти знаєш,
в яке становище ти мене поствиш? А далі ти що?! "Ти б цього не зробив –
ти знав би, як це зробити. Треба було зробити так, і отак, і т.д., і
т.п."! Що це має значити?<br /><br />
Ти знаєш, що я з тобою згоден і що ми говорили про це, іноді навіть
занадто ризикуючи. Але не можна викладати таке письмово! Ти думаєш, що
інші – ідіоти?<br /><br />
Якщо я пишу тепер, то це тому, що я знаю, що зі мною нічого не
станеться, я не вписав своє ім’я й адресу; більш того, ти отримаєш цей
лист у погоджений спосіб. Навіть якби хтось дізнався, хто написав цього
листа – я не можу бути в іще безпечнішому місці, ніж Сталінград.<br /><br />
<table align="center" border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tb_center visual_table_class" style="width: 371px;">
<tbody>
<tr>
<td><img height="550" src="http://img.istpravda.com.ua/images/doc/d/d/dda5eb0-ast-nimci-chystka.jpg" width="371" /></td>
</tr>
<tr>
<td class="tb_text"> Німецький солдат чистить свій карабін. Сталінград, осінь 1942 року<br /></td>
</tr>
</tbody>
</table>
Легко сказати: "Складіть зброю". Думаєш, росіяни нас пощадять? Ти ж
розумна людина – чому ти не вимагаєш також, щоб твої друзі відмовилися
виробляти амуніцію та воєнні матеріали? Легко давати добрі поради – але
вони не спрацюють так, як ти думаєш.<br /><br />
Звільнення народів – яка маячня. Народи залишаються тими самими.
Змінюються їхні правителі, а сторонні спостерігачі продовжуватимуть
сперечатися про звільнення народів від їхніх правителів.<br /><br />
Час діяти був у 1932 році – ти дуже добре це знаєш. І тоді ми
пропустили момент. Десять років тому все ще можна було діяти
голосуванням. Сьогодні це коштуватиме тобі життя.<br /><br />
<strong>ЛИСТ №6</strong><br />
Бунтувати проти цього абсолютно нічого не дасть; якби можна було би –
я б обов’язково бунтував. Звичайно, я спробував усе, щоб уникнути цієї
пастки, але залишилося тільки два шляхи – на небеса чи до Сибіру.
Найкраще – чекати, бо, як я сказав, усе інше нічого не дасть.<br /><br />
Вдома деякі люди привітають себе з тим, що змогли всидіти у своїх
академічних кріслах, і в багатьох газетах побачиш гарні, високопарні
слова в великих чорних рамках. Вони завжди воздадуть нам належну честь.
Не піддавайся цій ідіотській метушні.<br /><br />
<table align="center" border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tb_center visual_table_class" style="width: 600px;">
<tbody>
<tr>
<td><img height="398" src="http://img.istpravda.com.ua/images/doc/f/e/fe67a98-ast-vermaxt-col.jpg" width="600" /></td>
</tr>
<tr>
<td class="tb_text">
Німецька штурмова група на руїнах заводу в Сталінграді. Впадає в око
велика кількість гранат. Ліворуч за деревами видно самохідну
артилерійську установку StuG.<br /><br />
23 серпня 1943 року німецька авіація розбомбила місто, знищивши
половину будинків у ньому, а вермахт прорвався до Волги (місто
розташоване на правому березі річки). Фото вище показує бої у
Сталінграді у вересні-жовтні 1942 року<br />
</td>
</tr>
</tbody>
</table>
<br />Я такий злий, що міг би розтрощити все, що бачу – але ще ніколи в житті я не був таким безпорадним.<br />
Я постійно кажу собі одне: не захворій, і ти виживеш у найтяжчі
часи. Здоров’я – необхідна передумова для мого повернення додому. Я не
віддам своє крісло вдома. Коли побачиш колег, так їм і скажи – точно
так, як я це пишу. Чим вище крісло, тим болючіше падіння.<br /><br />
<strong>ЛИСТ №7</strong><br />
Ти дружина німецького офіцера – тому ти сприймеш те, що я тобі кажу,
прямо та не похитнувшись – так прямо, як ти стояла на платформі
вокзалу в той день, коли я поїхав на Схід.<br />
Я не вмію писати листи, і мої листи ніколи не були довшими за
сторінку. Сьогодні багато що можна було б сказати, але я залишу це на
пізніше – тобто через шість тижнів, якщо все піде добре, та сто років,
якщо ні. Тобі треба брати до уваги останню можливість.<br /><br />
Якщо все піде добре, ми зможемо довго про це говорити - тож навіщо
намагатися написати багато зараз, якщо мені це так тяжко. Якщо все піде
погано, то слова все одно не допоможуть.<br /><br />
<table align="center" border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tb_center visual_table_class" style="width: 600px;">
<tbody>
<tr>
<td><img height="408" src="http://img.istpravda.com.ua/images/doc/6/7/672ec79-ast-rad-avtomat-1943.jpg" width="600" /></td>
</tr>
<tr>
<td class="tb_text">Радянські автоматники на даху будинку у Сталінграді.
Видно руїни міста. Січень 1943 року. У листопаді 1942 року радянська
армія почала операцію з оточення сталінградського угруповання. 2 лютого
1943-року Шоста армія Вермахту, яка брала в 1940-му Париж, перестала
існувати</td>
</tr>
</tbody>
</table>
<br />Ти знаєш мої почуття до тебе, Августо. Ми ніколи не говорили багато
про наші почуття. Я тебе дуже кохаю, й ти кохаєш мене, тож ти зрозумієш
правду. Вона в цьому листі.<br /><br />
Правда – це усвідомлення того, що наша боротьба - найпохмуріша
боротьба в безнадійній ситуації. Нещастя, голод, холод, зречення,
сумнів, відчай та жахлива смерть. Більше я про це не скажу. Я не
говорив про це під час своєї відпустки, нічого про це нема і в моїх
листах.<br /><br />
Коли ми були разом (я маю на увазі також і через наші листи), ми
були чоловіком і дружиною, а війна, як би необхідною вона не була –
гидким супроводом нашого життя. Але правда також і те, що знання, про
яке я написав вище – не скарга чи зойк, а констатація об’єктивного
факту. Сенсу мало – але він є.<br /><br />
Я не збираюсь уникати відповідальності: я кажу собі, що віддавши
своє життя, я сплачу свій борг. Не можна сперечатися про питання честі.
Августо, в годину, коли ти повинна будеш бути сильною, ти також це
відчуєш.<br />
Не відчувай гіркоти й не надто страждай від моєї відсудності. Я не
боягуз – мені тільки сумно, що я не можу надати більших доказів своєї
сміливості, ніж померти за цю непотрібну - щоб не сказати "злочинну" -
справу.<br />
Ти знаєш родинний девіз сім’ї фон Г.: "Визнана провина – це знята провина".<br /><br />
Не забувай мене надто швидко.<br /><br />
<strong>ЛИСТ №9</strong><br />
Все навколо мене змішалося, тож я не знаю, як почати. Чи не краще
буде почати з кінця? Дорога Анне, можливо, ти здивуєшся такому відносно
веселому листу. Але якщо глянеш ближче, то зрозумієш, що лист зовсім
не веселий.<br /><br />
Здається, ти завжди вважала мене обивателем – і мушу сказати, ти мала
рацію: наприклад, те, як я запихав свій обід у портфель. Один сендвіч
праворуч, один ліворуч, а зверху на них я клав яблука, а зверху на
все – термос. Термос мав лежати на яблуках, щоб не розтопити масло
сендвічів.<br /><br />
Це був... як то завжди казав дядько Герберт?.. спокійний час.<br /><br />
Сьогодні я більше не обиватель. Побачила б ти, як я ходжу до "місця
роботи". В нашому бункері тепло і затишно. Ми розібрали кілька
[дерев’яних кабін] вантажівок і переправили ці деталі до своєї пічки.
Це абсолютно проти правил, але про це ми найменше турбуємося.<br /><br />
<table align="center" border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tb_center visual_table_class" style="width: 600px;">
<tbody>
<tr>
<td><img height="376" src="http://img.istpravda.com.ua/images/doc/e/3/e3a956b-ast-funerals-serp1942.jpg" width="600" /></td>
</tr>
<tr>
<td class="tb_text"> Похорони на Східному фронті, серпень 1942 року. Поки що все по-німецьки чітко</td>
</tr>
</tbody>
</table>
<br />Моє "місце роботи" – зовсім поруч, як я вже написав кілька днів тому. Це також бункер, у якому нещодавно жив один капітан.<br /><br />
Я дуже детально розповідаю , як виглядає все навколо мене, й
постійно хочу написати про щось зосім інше. Але й не хочу – але бажано й
навіть дещо важливо, щоб я таки про це написав. Я не хочу спричиняти
непотрібний неспокій, але тут, напевно, буде досить похмуро. Про це
чуєш з усіх боків.<br /><br />
Ми стоїмо далеко позаду фронту – час від часу ми чуємо постріл. Якби
не це, нам би ніщо й не нагадувало про війну. Так, як усе йде зараз, я
можу витримати ще сотню років. Але не без тебе. Та і все одно це не
триватиме так довго: ми маємо будь-якого дня йти геть. Але ця надія не
збігається з чутками. Армія вже сім тижнів перебуває в оточенні – і ще
сім тижнів вона не витримає.<br /><br />
Моя відпустка вже мала бути в вересні, але її не було. Я втішався
тим, що й іншим довелося розпрощатися зі своїми відпустками. Вчора
вранці казали, що третина нас їде додому в відпустку наприкінці січня.
Старший сержант зі штабу каже, що чув таке. Або, може, на кілька днів
пізніше.<br /><br />
Насправді ніхто не знає, що тут відбувається. Я не був із тобою вже
вісім місяців – кілька днів мало що міняють. На жаль, я не зможу багато
тобі привезти, але гляну, що зможу зробити у Львові. Я з нетерпінням
чекаю на справжній день звільнення, а ще більше – на те, щоб знову
побачити тебе і маму.<br /><br />
Коли ти отримаєш телеграму, одразу повідом новини дядькові Герберту.
Добре чогось чекати – я живу в цьому очікуванні, особливо від
учорашнього ранку. Я щодня викреслюю день на календарі, й кожне
викреслення означає, що я на день ближче до тебе.<br /><br />
<strong>ЛИСТ №10</strong><br />
Ти свідок, що я ніколи цього не хотів, бо я боявся Сходу – та
власне, й війни загалом. Я ніколи не був солдатом – лише людиною в
формі. Що я з цього отримаю? Що з цього отримають інші – ті, хто хотів
цього й ніколи не боявся?<br /><br />
Так, що ми з цього отримуємо? Ми, ходячі частини цього втіленого
божевілля? Яку користь приносить нам смерть героя? Я грав смерть на
сцені десятки разів, але то була тільки гра, а ви сиділи навпроти на
плюшевих кріслах і думали, що моя гра автентична і правдива.<br /><br />
<table align="center" border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tb_center visual_table_class" style="width: 460px;">
<tbody>
<tr>
<td><img height="562" src="http://img.istpravda.com.ua/images/doc/7/e/7e964b5-ast-ubyti-1943.jpg" width="460" /></td>
</tr>
<tr>
<td class="tb_text">...і лютий 1943 року. При дорозі лежать замерзлі німецькі солдати<br /></td>
</tr>
</tbody>
</table>
Жахливо усвідомлювати, як мало ця гра була схожа на справжню смерть.
Ти мав помирати героїчно, надихаюче, зворушливо, із внутрішнього
переконання чи заради великої справи.<br />
Але яка смерть тут у реальності? Тут падають із хрипінням, мруть від
голоду, замерзають до смерті – це просто біологічний факт, як їсти чи
пити.<br /><br />
Мруть, як мухи – всім байдуже, ніхто їх не ховає. Без рук, без ніг і
без очей, з розірваними кишками, вони лежать навколо. Треба зробти про
це кіно – це зробило б "найгарнішу смерть на світі" раз і назавжди
неможливою.<br /><br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<em>Німецький фільм "Сталінград" (1993)
доволі реалістично реконструює війну в заводських цехах. Даний уривок
демонструє позиційні бої осені 1942 року, коли сторони билися буквально
за кожен квадратний метр, кожне приміщення в будинку</em></div>
Це смерть, яка підходить звірям – а її пізніше облагородять на
гранітних фризах, які показують "помираючих воїнів" із головами чи
руками у пов’язках. Напишуть вірші, романи, співатимуть гімни. А в
церквах читатимуть проповіді.<br /><br />
Я не братиму в цьому участі, бо не хочу гнити у братській могилі. Я
написав те саме професору Г. Ви з ним іще про мене почуєте. Не
здивуйтеся, якщо це буде не скоро, бо я вирішив узяти свою долю у
власні руки.<br />
<strong><br />ЛИСТ №11</strong><br />
<br />Сьогодні ми з О. насолоджуємося дивовижно тихим вечором. Нарешті всі
сидять навпроти через вулицю, а не тут. Росіяни затихли, й ми змогли
замкнути крамницю рано. Добря пляшка вина Cordon Rouge, мирно розпита
ввечері, змусила нас почуватись особливо добре.<br />
<br />Я прочитав військовий щоденник Біндінга та деякі інші речі. Як
неймовірно відлунює ця людина тому, що зворушує нас тут. Він очищує
переживання від усього фальшивого й неважливого. З його розуму, з його
слів випромінюється тільки найважливіше.<br />
<br />Ми більше нічого не очікуємо від великих рішень, які мали б
приймати... люди нагорі. Чи не випередить усе одно час ці рішення –
ніхто не може сказати! Але нам більше нема на що сподіватися.<br />
<br />Єдине, що досі було зроблено – це страхітливий нестямний бій за
пагорб Х усередині й за містом. Генерали й полковники погралися з
можливість, що саме цей пагорб, а не щось інше, може стати поворотно
точкою в історії світу! Й не тільки генерали! Щодня займаються кілька
позицій; щодня нас чи ворога – залежно від того, хто утримував їх на
той час – знову відкидають!<br /><br />
<table align="center" border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tb_center visual_table_class" style="width: 600px;">
<tbody>
<tr>
<td><img height="458" src="http://img.istpravda.com.ua/images/doc/a/2/a287283-ast-shturmgrupa-13-dyvisia.jpg" width="600" /></td>
</tr>
<tr>
<td class="tb_text"> У вересні 1942 року на допомогу 62-ій армії (її
командний пункт був на оточеному німцями Мамаєвому кургані - найвищій
точці міста) прийшла 13-та гвардійська стрілецька дивізія. Під сильним
артилерійським обстрілом противника вона переправилася зі східного на
західний берег Волги. За книгою Івана Муковського й Олександра Лисенка
"Звитяга і жертовність. Українці на фронтах Другої світової війни", у
складі 13-ої дивізії було 6% українців. У складі 62-ої армії - 29%
українців. На фото: штурмова група 13-ої дивізії веде бій у руїнах.
Осінь 1942-го</td>
</tr>
</tbody>
</table>
<br />Досі ані у нас, ані у ворога не вистачило розуму, щоб вирішити
зайняти лише те, що можна утримати. Це можна з певністю сказати як про
малі, так і про великі речі!<br />
<br />Ця постійна безрезультатна діяльність вимагає зречення чи
витривалості, яких майже неможливо досягти - й оскільки вона полягає
лише в тому, щоб чекати, це виснажує.<br />
Незабаром буде десята вечора. Я хочу поспати стільки, скільки ще
можу. Чим більше спиш, тим менше відчуваєш голод. А голод неприємний –
він жорстокий. Кохаю тебе всім серцем.<br />
<strong><br />ЛИСТ №12</strong><br />
<br />Ну, тепер ти знаєш, що я ніколи не повернусь. Повідом про це батькам
м’яко. Я глибоко вражений і в усьому сумніваюся. Колись я був сильним і
сповненим віри; тепер я маленький та зневірений.<br />
Я ніколи не дізнаюся про багато з того, що тут відбувається; але
того малого, в чому я взяв участь, уже стільки, що мене це душить.<br />
<br />Ніхто більше не зможе сказати мені, що ці люди гинули зі словами
"Німеччина" чи "Хайль Гітлер!" на устах. Помирають багато, питань нема;
але останнє слово – "мама", чи ім’я дорогої людини, чи просто крик про
допомогу.<br />
<br />Я вже бачив, як упали й померли сотні, й багато хто, як і я, належав
до "Гітлерюгенду" – але всі вони, якщо могли говорити, кричали про
допомогу чи кричали ім’я, яке все одно не могло їм допомогти.<br /><br />
<table align="center" border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tb_center visual_table_class" style="width: 600px;">
<tbody>
<tr>
<td><img height="462" src="http://img.istpravda.com.ua/images/doc/b/0/b0676ae-ast-nimec-sniper-polon.jpg" width="600" /></td>
</tr>
<tr>
<td class="tb_text"> Червоноармійці беруть у полон німецького снайпера у Сталінграді. 1942 рік<br /></td>
</tr>
</tbody>
</table>
Фюрер твердо пообіцяв забрати нас звідси – нам зачитали цю обіцянку,
й ми твердо в неї повірили. Я й досі вірю, бо ж мені треба у щось
вірити. Якщо це неправда – у що я ще можу вірити?<br /><br />
Мені більше не потрібна весна, літо чи будь-що, що приносить
задоволення. То залиш мені мою віру, дорога Грето; все своє життя, чи
принаймні останні вісім його років, я вірив у Фюрера та його слова.
Жахливо, як у цьому сумніваються, й соромно слухати, що кажуть, не маючи
змоги відповідати – бо факти на їхньому боці.<br />
Якщо те, що нам обіцяли, неправда – тоді Німеччина загине, оскільки в
цьому разі більше неможливо буде дотримуватись обіцянок. О, ці
сумніви, ці жахливі сумніви – якби тільки можна було невдовзі їх
розвіяти!<br /><br />
<strong>ЛИСТ №13</strong><br />
На жаль, Різдво, про яке я маю тобі розповісти, не було гарним – але
нам було зручно і тепло. Наша позиція – прямо на березі Волги. Нам
дісталося трохи рому – він був розведений, але смакував дивовижно.<br /><br />
Мій приятель приніс з собою дещо зі штаб-квартири дивізіону – шинку
та паштет. Думаю, він стягнув це з кухні, але смакувало чудово, а у них
є ще – інакше б він не зміг цього стягнути. Хліба дуже мало. Тож ми
зробили млинці: борошно, вода, сіль, а під цим на сковорідці шинка.
Борошно теж було не зовсім домашнє.<br /><br />
Це четверте Різдво, відколи почалась війна, але цього разу воно було
найсумнішим. Нам треба буде надолужувати, коли війна закінчиться, і я
сподіваюся, що наступного разу ми зможемо відсвяткувати Різдво вдома.<br /><br />
<table align="center" border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tb_center visual_table_class" style="width: 600px;">
<tbody>
<tr>
<td><img height="410" src="http://img.istpravda.com.ua/images/doc/b/d/bd862ea-ast-nimci-minometnyky.jpg" width="600" /></td>
</tr>
<tr>
<td class="tb_text">Німецькі солдати (схоже на мінометний підрозділ) готуються до атаки на радянські позиції. Сталінград, осінь 1942 року <br /></td>
</tr>
</tbody>
</table>
Ми в Сталінграді вже три дні, й досі не просунулися вперед. Тут
досить мирно, але з іншого боку, в степу, воюють. Там хлопцям не так
добре, як нам. Але це їхнє невезіння. Можливо, невдовзі настане наша
черга, бо у них тяжкі втрати. Але найкраще про це не думати.<br /><br />
І все ж продовжуєш думати про це; 24 години нема чим зайнятись,
окрім як мріяти, й думки звертаються додому. Ви всі думали про мене на
Святвечір? У мене було таке дивне відчуття, яке часом буває, коли ти
відчуваєш, що хтось про тебе думає.<br /><br />
<strong>ЛИСТ №16</strong><br />
На Святвечір, у відносно незруйнованій хатинці, одинадцять солдат
відсвяткували тихим богослужінням... Було непросто знайти їх в отарі,
охоплених сумнівом, безнадійних та розчарованих. Але ті, кого я знайшов,
прийшли щасливо, з радісними й відкритими серцями.<br /><br />
Це були дивне зібрання, яке святкувало Різдво Христове. У широкому світі багато вівтарів, але точно жодного, біднішого за наш.<br /><br />
Вчора в коробці все ще були зенітні снаряди; сьогодні моя рука
простяглася над сірим кітелем товариша, чиї очі я закрив минулої
п’ятниці в цій самій кімнаті. Я написав його дружині лист співчуття.
Хай береже її Господь.<br /><br />
<table align="center" border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tb_center visual_table_class" style="width: 600px;">
<tbody>
<tr>
<td><img height="443" src="http://img.istpravda.com.ua/images/doc/4/4/448090d-ast-otochenci.jpg" width="600" /></td>
</tr>
<tr>
<td class="tb_text"> Німці в оточенні під Сталінградом. Зброю ще не склали<br /></td>
</tr>
</tbody>
</table>
Я прочитав своїм хлопцям різдвяну історію з Євангелія від Луки,
розділ 2, вірші 1-17; я дав їм причаститися черствим чорним хлібом –
справжнім тілом Господа нашого Ісуса Христа, й попросив Господа
зжалитись над ними й дати їм свою благодать. Я нічого не казав про
п’яту заповідь.<br /><br />
Чоловіки сиділи на лавочках для ніх і дивилися на мене знизу вгору
великими очима на своїх схудлих від голоду обличчях. Всі вони були
молоді, крім одного, якому був 51 рік. Я дуже щасливий, що мені було
дозволено втішити їхні серця й дати їм мужність.<br /><br />
Коли служба завершилася, ми потисли одне одному руки, записали
адреси й пообіцяли знайти родичів і сказати їм про наше святкування
Святвечора в 1942 році, якщо хтось із нас повернеться додому живим.<br />
Хай Господь береже вас, дорогі батьки, бо зараз вечір, і нам варто
привести будинок до ладу. Ми увійдемо в вечір і ніч спокійно, якщо на
те воля Господня. Але ми не зазиратимемо в нескінченну ніч. Ми
повернемо життя в руки Господа, й нехай Він буде милосердним, коли
настане час.<br /><br />
<strong>ЛИСТ №17</strong><br /><br />
У Сталінграді поставити запитання про існування Бога – значить
заперечити його. Мушу сказати це тобі, батьку, й мені тим більше шкода.
Ти виростив мене, бо я не мав матері, й ти завжди покладав перед мої
очі й душу Бога.<br /><br />
І я тим більше шкодую про свої слова, бо вони стануть моїми
останніми – і я не зможу потім сказати інших слів, які б могли примирити
мене з тобою й виправити ці. Ти – пастор, батьку, а в останньому листі
кажуть лише те, що є істинним чи що людина вважає істинним.<br /><br />
Я шукав Бога в кожній вирві від бомби, в кожному знищеному будинку, на кожному розі, в кожному другові, в моїй норі та в небі.<br /><br />
<table align="center" border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tb_center visual_table_class" style="width: 465px;">
<tbody>
<tr>
<td><img height="560" src="http://img.istpravda.com.ua/images/doc/b/5/b5793d9-ast-vkazivnyk.jpg" width="465" /></td>
</tr>
<tr>
<td class="tb_text"> Труп німецького солдата біля вермахтівського вказівника. Січень-лютий 1943 року<br /></td>
</tr>
</tbody>
</table>
Бог себе не показав, хоча моє серце його й благало. Будинки були
знищені, люди – настільки ж сміливі чи настільки ж боягузи, як і я, на
землі був голод і вбивство, з неба летіли бомби та вогонь, і тільки
Бога не було.<br />
Ні, батьку, Бога нема. Я знову це пишу і знаю, що це жахливо, і що я
ніколи не зможу цього виправити. А якби Бог існував, Він із тобою лише
в гімнах і молитвах, у благочестивих приповістях священиків та
пасторів, у дзвонах і в запаху ладану – але не в Сталінграді.<br /><br />
<strong>ЛИСТ №20</strong><br /><br />
Я написав тобі з цього клятого міста двадцять шість разів, і ти
відповіла мені сімнадцятьма листами. Тепер я напишу ще один раз – і
більше ніколи.<br /><br />
Ось я це й сказав.<br /><br />
Я довго думав, як сформулювати таке доленосне речення, щоб я сказав
усе і все ж не надто боляче. Я прощаюся з тобою, бо від цього ранку
питання вирішене.<br /><br />
Я не коментуватиму в листі військову ситуацію; вона очевидна і
цілком на боці совітів. Єдине питання – як довго ми втримаємось.
Можливо, ще кілька днів – або лише кілька годин.<br /><br />
Все наше спільне життя для нас як на долоні. Ми шанували й кохали
одне одного, і два роки одне на одного чекали. Це добре, що минуло
стільки часу. Це, звичайно, збільшило наше прагнення знову возз'єднатися
– але також значною мірою допомогло нам стати чужими. І багато часу
доведеться лікувати рани від того, що я не повернувся.<br /><br />
<table align="center" border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tb_center visual_table_class" style="width: 440px;">
<tbody>
<tr>
<td><img height="598" src="http://img.istpravda.com.ua/images/doc/1/3/1312f1d-ast-rad-poloneni.jpg" width="440" /></td>
</tr>
<tr>
<td class="tb_text"> Якщо у відрізаної німецької армії закінчувалися
боєприпаси і продукти, то для радянських полонених 6-ої армії кінець
прийшов іще раніше - від голоду і холоду. Фото з нацистського табору для
військовополонених у селі Велика Россошка під Сталінградом<br /></td>
</tr>
</tbody>
</table>
В січні тобі виповниться 28. Це дуже мало для такої гарної жінки, і я радий, що можу казати тобі цей комплімент знов і знову.<br /><br />
Тобі мене дуже бракуватиме, та все ж не цурайся інших людей. Нехай
мине кілька місяців – але не більше. Гертруді та Клаусу потрібен
батько. Не забувай, що ти повинна жити для дітей, і не роби надто
багато з їхнього батька. Діти швидко забувають, особливо в такому віці.<br /><br />
Добре подивися на чоловіка, якого вибереш, зваж, як він потискає
руку, як це було між нами – й ти не помилишся. Але понад усе – виховуй
дітей чесними людьми, які зможуть високо тримати голову й дивитися
будь-кому прямо в вічі.<br /><br />
Я пишу ці рядки з тяжким серцем. Ти не повіриш, якщо я скажу, що це
було легко, але не переживай - я не боюся того, що надходить.<br /><br />
Продовжуй казати собі, а також дітям, коли вони стануть старші, що
їхній батько ніколи не був боягузом і що вони також ніколи не повинні
бути боягузами.<br /><br />
<strong>ЛИСТ №35</strong><br />
Останні кілька ночей я стільки плакав, що це здається нестерпним навіть мені самому.<br />
Я бачив, як один із моїх товаришів також плакав, але з іншої
причини. Він плакав за танками, які втратив; у них була вся його
гордість. І хоча я не розумію власної слабкості, я розумію, як чоловік
може плакати за мертвою військовою технікою.<br /><br />
<table align="center" border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tb_center visual_table_class" style="width: 600px;">
<tbody>
<tr>
<td><img height="461" src="http://img.istpravda.com.ua/images/doc/f/a/fa6c0f3-ast-zavdannia.jpg" width="600" /></td>
</tr>
<tr>
<td class="tb_text">Сталінград, осінь 1942 року. Німецький офіцер
ставить бойове завдання унтер-офіцерам 389-ї піхотної дивізії. На лівій
руці у нього перстень, між пальцями тліє цигарка, правою рукою він
розмахує тростиною (стеком?). Загалом за п'ять місяців Сталінградської
битви загинули у бою або вмерли від холоду й голоду <a href="http://de.wikipedia.org/wiki/Schlacht_von_Stalingrad">близько 150 тисяч німців</a><br /></td>
</tr>
</tbody>
</table>
Я солдат і готовий вірити, що для нього танки – не безживна техніка.
Але, якщо зважити все, дивовижним є той факт, що двоє чоловіків
узагалі плачуть.<br /><br />
Я завжди був схильний до сліз. Зворушливий досвід чи благородний
вчинок змушували мене плакати. Це могло статись у кінотеатрі, чи коли я
читав книжку, чи бачив, як страждає тварина. Я відрізав себе від
зовнішніх обставин і занурювався в те, що бачив і відчував.<br /><br />
Але втрата матеріальних речей ніколи мене не турбувала. Тому я б не
зміг плакати за танками, які, після того, як у них закінчувалося
пальне, використовувалися у відкритому степу як артилерія й тому їх
легко розносило на шматки. Але коли я побачив, як сміливий, міцний та
несхитний солдат плаче за ними, як дитина – від цього з моїх очей вночі
полилися сльози.<br /><br />
У вівторок я своєю антитанковою рушницею підбив два Т-34. Цікавість
заманила їх нам в тил. Це було велично та вражало. Потім я проїхав повз
димлячі рештки. З башти звисало тіло головою вниз, ноги його застрягли
й горіли до колін. Тіло було живе, рот стогнав.<br /><br />
<table align="center" border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tb_center visual_table_class" style="width: 600px;">
<tbody>
<tr>
<td><img height="349" src="http://img.istpravda.com.ua/images/doc/0/8/0800e1b-ast-perekur.jpg" width="600" /></td>
</tr>
<tr>
<td class="tb_text"> Радянські солдати перекурюють між боями у
Сталінграді. Загалом за п'ять місяців Сталінградської битви радянські
війська втратили мертвими <a href="http://en.wikipedia.org/wiki/Battle_of_Stalingrad">близько 480 тисяч бійців</a><br /></td>
</tr>
</tbody>
</table>
Мабуть, він зазнавав жахливого болю. Й неможливо було його
звільнити. Навіть якби така можливість і була, він помер би через
кілька годин мук. Я пристрелив його, й коли я це зробив, сльози текли
по моїх щоках. Тепер я три ночі плачу за мертвим російським танкістом,
якого я вбив. (...)<br /><br />
<strong>ЛИСТ №39</strong><br /><br />
Дорогий батьку, дивізіон зменшено для великої битви – але великої
битви не буде. Ти здивуєшся, що я пишу тобі, ще й на службову адресу.
Але в цьому листі я мушу сказати те, про що можна говорити лише між
чоловіками. Ти передасиш це матері по-своєму.<br /><br />
Нам сказали, що сьогодні ми можемо писати. Для людини, знайомої зі становищем, це означає, що написати ми можемо тільки раз.<br /><br />
Ти полковник, дорогий батьку, і член генерального штабу. Так що ти
знаєш, що це означає, і я не повинен вдаватися до пояснень, які можуть
звучати сентиментально. Це кінець. Я думаю, це триватиме ще, може,
тиждень – потім кінець гри.<br /><br />
<table align="center" border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tb_center visual_table_class" style="width: 600px;">
<tbody>
<tr>
<td><img height="410" src="http://img.istpravda.com.ua/images/doc/f/4/f4e4a9d-ast-nimci-poloneni-oficery.jpg" width="600" /></td>
</tr>
<tr>
<td class="tb_text"> Полонені офіцери 6-ої армії вермахту у Сталінграді: командири піхотних дивізій і армійських корпусів<br /></td>
</tr>
</tbody>
</table>
Я не хочу розглядати причини, які можна озвучити за чи проти нашого
становища. Причини загалом неважливі і не мають сенсу. Але якщо я про
них щось і скажу, то це наступне: щоб пояснити становище, думай не про
нас, а про вас і про людину, яка за це відповідальна.<br /><br />
Не підкоряйся – ти, батьку, й усі ті, хто думає так, як ти. Зважай,
щоб з нашою країною не сталася більша катастрофа. Пекло на Волзі повинно
бути для тебе застереженням. Благаю тебе, не відкидай цей досвід.<br />
А тепер заувага про теперішнє. З усього дивізіону тільки 69 людей
досі в строю. Блеєр досі живий, Гартліб також. Маленький Деген утратив
обидві руки; ймовірно, він невдовзі буде в Німеччині. Для нього це
також кінець. Запитай його про всі деталі, які захочеш знати.<br /><br />
Д... втратив будь-яку надію. Іноді я б хотів знати, що він думає про становище та його наслідки.<br />
У нас досі є два кулемети та 400 стрічок набоїв. Одна зенітка й
десять снарядів. Крім цього – лише голод і втома. Не чекаючи наказів,
Брег виступив із двадцятьма людьми. Краще знати про те, як усе
закінчиться, за три дні, ніж за три тижні. Не можу його засуджувати.<br /><br />
<table align="center" border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" class="tb_center visual_table_class" style="width: 600px;">
<tbody>
<tr>
<td><img height="393" src="http://img.istpravda.com.ua/images/doc/4/d/4d1d717-2.jpg" width="600" /></td>
</tr>
<tr>
<td class="tb_text">
Листопад 1942 року. Гауптман Фрідріх Конрад Вінклер (в центрі)
ставить бойове завдання бійцям 305-ої піхотної дивізії в районі
сталінградського артилерійського заводу "Барикади". Солдат ліворуч
озброєний трофейним радянським ППШ. Обличчя гауптмана розмите, бо під
час зйомки він енергійно крутив головою.<br /><br />
Після капітуляції 6-ої Армії, в лютому 1943 року Вінклер потрапив у
полон і невдовзі помер у таборі для військовополонених у Бекетівці<br /><br />
</td>
</tr>
</tbody>
</table>
Tепер про особисте. Можеш бути певним, що все закінчиться пристойно. У 30 років ранувато, знаю. Без сантиментів.<br /><br />
Потисни руки Лідії й Гелені. Поцілуй маму (обережно, старий, думай
про її хворе серце), поцілуй Герду, передавай вітання всім іншим.<br /><br />
Віддаю честь, батьку. Старший лейтенант N доповідає про свій від’їзд.<br />
<strong>--------------</strong><br />
<em><strong>Джерело:</strong> <a href="http://www.lifepunch.net/drew/stalingrad/">The Last Letters from Stalingrad</a></em><br />
<em><strong>Переклад: </strong>Артем ЧАПАЙ</em><br />
<em><strong>Фото:</strong> <a href="http://waralbum.ru/tag/%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4/">WarAlbum</a></em>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-57130990064899082712013-02-01T05:50:00.001-08:002013-02-01T05:50:27.023-08:004 кроки для вдалого початку робочого дняАвтор: <span class="info"><a href="http://inspired.com.ua/author/admin/" rel="author" title="Posts by Сергій Пішковцій">Сергій Пішковцій</a> </span> Джерело: <a data-cke-saved-href="http://inspired.com.ua/people/good-workday-beginning/" href="http://inspired.com.ua/people/good-workday-beginning/">Inspired</a><br /><br />
<img alt="Доброго ранку" class="aligncenter size-medium wp-image-13961" height="424" src="http://inspired.com.ua/wp-content/uploads/2012/11/il_fullxfull.270487864-640x424.jpg" title="Доброго ранку" width="640" /><br />
<br />Більшість людей починають свій день дуже просто – прокидаються, йдуть
до ванни, потім п’ють чай/каву, якщо встигають – снідають. Після цього
йде етап одягання і все – відразу йдемо на роботу. В подібному початку
дня немає нічого поганого, але по-справжньому продуктивний день можна
отримати, якщо готуватися до роботи з моменту пробудження. У цій статті
наведені поради психологів про те, що бажано зробити, щоб наш день став
продуктивним по-максимуму.<span id="more-13960"></span><br /><br />
<strong>Крок 1.</strong> Почніть готуватися з вечора. Готуватися
потрібно як морально, так і матеріально, якщо так можна висловитись.
Приготуйте з вечора одяг, який будете одягати вранці, заправте
кавоварку, якщо вона у вас є, перегляньте прогноз погоди, щоб не бути
захопленим дощем з вітром вранці зненацька.<br />
Крім того, прокрутіть в голові завтрашній день – що потрібно зробити,
куди піти, з ким поговорити. Вранці все це допоможе швидко
підготуватися до справді продуктивного дня.<br /><br />
<strong>Крок 2.</strong> Буде непогано, якщо вранці ви згадаєте все,
що потрібно зробити сьогодні. Спочатку згадаєте те, що підготували
ввечері, потім, оскільки з вечора вже щось підготовлене, виділите
вільний час для опрацювання докладної робочої програми на день.
Постарайтеся врахувати кожну дрібницю, щоб потім не довелося виправляти
помилки і неточності в роботі.<br /><br />
Крім того, можна скласти програму на ПК і роздрукувати для себе, або ж
просто синхронізувати календар із завданнями на різних пристроях –
домашньому ПК, смартфоні, ноутбуку.<br /><br />
<strong>Крок 3.</strong> Залиште собі трохи вільного часу. Дивує,
наскільки безладно в багатьох відбувається ранкова підготовка до
робочого дня. Все це більше схоже на паніку, ніж на нормальні збори на
роботу. Хаотичне метання по квартирі в пошуках тієї або іншої необхідної
речі нічим не допоможе вам – а день почнеться з пошарпаних нервів і
поспіху.<br /><br />
Якщо вранці ви ніколи не встигаєте робити все в нормальному,
спокійному темпі – спробуйте почати свій день на півгодини раніше.
Потім, використовуючи два попередні кроки, підготуйтеся до роботи, і
відведіть собі пару десятків хвилин на спокійний і розмірений сніданок.
Ніщо інше не здатне заспокоїти нас так, як це робить сніданок.<br /><br />
І до речі, яким би насиченим не був ваш день, спробуйте все робити
впевнено й розмірено – одну справу за іншою. Таким чином, навіть
навантажений роботою день можна перетворити на приємне і не особливо
спішне виконання окремих пунктів плану.<br /><br />
<strong>Крок 4.</strong> Дорога на роботу. Якою б не була ваша дорога
на роботу – довгою або короткою, її теж можна використовувати для
підготовки продуктивного дня. Психологи радять по можливості залишати
час для пішої прогулянки – наприклад, якщо ви добираєтеся на роботу на
автобусі, виходьте на одну-дві зупинки раніше. Коли ви будете йти пішки,
це дозволить по-перше, “розігнати кров”, тобто отримати нехай і
невелике, але все ж навантаження на м’язи.<br /><br />
Окрім того, піша прогулянка допомагає зібратися з думками й
оптимально налаштуватися на робочий лад. В результаті, потрапивши на
роботу, у вас все буде ок :)<br /><br />
Загалом, поради банально прості, і головна складність у тому, щоб
спробувати виконати все це. Скажіть, а у вас є власний спосіб підготовки
самого себе до робочого дня? Діліться рецептами вдалого початку дня в
коментарях.<br />
<small>via <a href="http://xage.ru/neskolko-sovetov-o-nachale-rabochego-dnya/">Xage</a></small>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-26079067124002399022013-01-30T09:55:00.000-08:002013-01-30T09:55:01.188-08:00Чому не варто заздрити успішним людям?<br />Автор: <span class="info"><a href="http://inspired.com.ua/author/admin/" rel="author" title="Posts by Сергій Пішковцій">Сергій Пішковцій</a></span> Джерело:<a data-cke-saved-href="http://inspired.com.ua/people/how-to-overcome-envy/" href="http://inspired.com.ua/people/how-to-overcome-envy/"> Inspired</a><br /><br />
<img alt="Чому не варто заздрити успішним людям" class="aligncenter size-medium wp-image-14837" height="426" src="http://inspired.com.ua/wp-content/uploads/2013/01/6837662818_dc5557acdb_b-640x426.jpg" title="Чому не варто заздрити успішним людям" width="640" /><br />
<br />Мало кому подобається відчувати заздрість, але побороти її, здається,
неможливо. Чи є ті, хто якимось чарівним чином позбавлений цього
роз’їдаючого почуття? Кожен з нас хоча би час від часу скрипів зубами,
ледве стримуючи злість до людини, яка набагато щасливіша та успішніша чи
не так? І особливо прикро, коли об’єкт успіху того ж віку, що й ви. Тут
порівняння не уникнути, і що ж виходить: ви в 25 все ще сидите на тій
самій роботі, на яку влаштувались після закінчення ВУЗу, а в іншого –
уже ого, власний непоганий бізнес, крутий автомобіль і сімейний
відпочинок за кордоном. Заздрість! Знайомо? Тоді поради з цієї статті
для вас: вони допоможуть якщо не позбавитись, то хоча би притупити це
почуття.<br /><span id="more-14836"></span><br />
1. Ви найчастіше не маєте жодного уявлення про те, як ці люди, успіху яким ви заздрите, <strong>живуть насправді</strong>. Можливо, весь їхній успіх – це лише видимість, і не більше.<br /><br />
2. Припиніть фокусуватись на оточуючих, <strong>сфокусуйтесь на своєму власному розвитку</strong>. Зайва стурбованість успіхами інших забирає у вас час, який ви можете витратити на досягнення власних цілей.<br /><br />
3. Що для вас успіх? Ви вірите у те кліше, до якого прагне більшість
людей: «Успіх – це багато грошей, статус у суспільстві, сім’я»? <strong>Дайте власне визначення успіху.</strong> Що потрібно саме вам? От і прагніть цього.<br /><br />
4. До речі, будьте готові іноді спостерігати епічну картину <strong>повного руйнування успіху того, кому ви колись заздрили</strong>. Таке буває.<br /><br />
5. <strong>Ви не зробите більше, ніж здатні зробити</strong>. Якщо ви вірні своїм життєвим цінностям і повністю віддаєтесь своїй справі, то ваше життя пройде так, як і повинно.<br /><br />
6. Якщо вас раптом застав зненацька жахливий приступ невпевненості в
собі, то кожен із своїх сумнівів напишіть на аркуші паперу. Перечитайте
їх ще раз, викиньте у сміття, і <strong>викиньте зі своєї голови</strong>. І не забудьте копнути цей смітник!<br /><br />
7. Активно працюйте над тим, щоб <strong>навчитись бути вдячним за те, що ви маєте,</strong> кожен ранок. Найщасливіші люди вдячні за все, що мають, і тому живуть у міцній згоді зі своїми вродженими талантами.<br /><br />
8. Перш ніж прочитати 9-й пункт, подумайте про те, що ймовірно <strong>є хоча би одна людина, яка вважає вас дивовижним</strong>. Спробуйте подумати, що ця людина відчуває.<br /><br />
9. <strong>Всесвіт неймовірно величезний</strong>, глибокий та
вражаючий, хіба не так? Як можна переживати через якусь зарплату, коли
саме в цю мить десь народжується наднова зірка? :)<br /><br />
10. <strong>Це марафон, а не спринт</strong>. Досягнувши фінішу, ви зрозумієте, що все життя намагались обігнати самого себе.Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-13759052087813884092013-01-29T05:24:00.002-08:002013-01-29T05:24:25.993-08:00 9 правил імітації бурхливої діяльності на роботі<span>Джерело: <a data-cke-saved-href="http://fit4brain.com/1055" href="http://fit4brain.com/1055">Фитнес для мозга</a><strong><br /><br />1.</strong></span> <span> <strong>Ніколи не ходіть без документа в руках.</strong></span> <br />
<span> Люди з документами в руках виглядають як найбільш напружено працюють співробітники.</span> <span> Люди з порожніми руками виглядають так, як ніби збираються в кафе або ошиваються без діла.</span> <span>
Крім цього, обов'язково беріть документи на ніч на будинок, створюючи
таким чином враження, що ви працюєте більше, ніж насправді.<br /></span> <br />
<img alt="job2do" class="aligncenter size-full wp-image-2092" height="399" src="http://fit4brain.com/wp-content/uploads/2012/03/job2do.png" width="600" /><br />
<span> <strong><br />2.</strong></span> <span> <strong>Використовуйте комп'ютер, щоб виглядати зайнятим.</strong></span> <br />
<span>
Сідаючи за комп'ютер, належних з приводу несправності або незручність
(нового) програмного забезпечення - це виглядає як "робота" для
випадкового спостерігача.</span> <span> При цьому можна робити що завгодно, навіть віддалено не пов'язане з робочою діяльністю.</span> <span>
Якщо вас залів бос - а він вас обов'язково залів - ваша найкраща захист
- заявити, що ви вивчаєте нове забезпечення / мануал, і таким чином
економите гроші, які довелося б витратити на ваше навчання.</span> <br />
<span> <strong><br />3.</strong></span> <span> <strong>Бардак на столі.</strong></span> <br />
<span> Порядок на столі виглядає так, як ніби ми працюємо недостатньо напружено.</span> <span> Спорудите купи документів на своєму робочому місці.</span> <span> Для спостерігача торішня робота виглядає так само, як і поточна, значення має тільки обсяг.</span> <span> Нагромадили їх у широчінь і вгору, і щоб стирчало на всі боки.</span> <span>
Якщо до вас повинен хтось прийти, зарийте документ, який вам
знадобиться, у середину купи, і напружено шукайте його тільки під час
візиту відвідувача.</span> <span id="more-1055"></span><br />
<span> <strong><br />4.</strong></span> <span> <strong>Автовідповідач.</strong></span> <br />
<span> Ніколи не відповідайте на телефонні дзвінки, якщо у вас є автовідповідач.</span> <span> Люди вам дзвонять не для того, щоб дати вам щось за нічого, а для того, щоб ВИ робили роботу для НИХ.</span> <span> Пропускайте всі дзвінки через автовідповідач.</span> <span>
Якщо хтось залишає повідомлення для вас і воно загрожує роботою,
відповідайте на нього під час обідньої перерви, коли ви знаєте, що
людини немає на місці - це створює враження про вас, як про людину дуже
відповідальному і сумлінному.</span> <br />
<span> <strong><br />5.</strong></span> <span> <strong>Виглядаєте нервовим і роздратованим.</strong></span> <br />
<span> Необхідно намагатися постійно виглядати нервовим і роздратованим, щоб у босів створилося враження, що ви весь час зайняті.</span> <br />
<span> <strong><br />6.</strong></span> <span> <strong>Йдіть з роботи пізно.</strong></span> <br />
<span> Завжди йдіть з роботи пізно, особливо якщо бос ще на місці.</span> <span> Ви можете читати журнали і книги, на які завжди не вистачає часу вдома.</span> <span> Переконайтеся в тому, що ваш шлях до виходу пролягає повз двері боса.</span> <span> Відправляйте важливі повідомлення в неробочий час (21:35, 7:05 і т.п.) і під час державних свят.</span> <br />
<span> <strong><br />7.</strong></span> <span> <strong>Креативне зітхання.</strong></span> <br />
<span> Голосно зітхайте, коли навколо багато народу, щоб справити враження, що ви перебуваєте під жахливим тиском.</span> <br />
<span> <strong><br />8.</strong></span> <span> <strong>Людина-легенда.</strong></span> <br />
<span> Недостатньо накопичити купу документів на столі.</span> <span> Складіть ще на підлозі побільше книг.</span> <span>
Найкраще підходять товсті посібники, енциклопедії та серйозні
періодичні видання - так про вас складеться легенда як про професіонала,
що володіє енциклопедичними знаннями і стежать за всіма новинками у
своїй галузі.</span> <br />
<span> <strong><br />9.</strong></span> <span> <strong>Побудова словника.</strong></span> <br />
<span> Перегляньте парочку серйозних журналів за фахом і завчіть розумні поняття.</span> <span> Вільно користуйтеся ними в розмовах з босами.</span> <span> Пам'ятайте: не обов'язково, щоб вас розуміли, головне, що це буде звучати вражаюче!</span> Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-66690931040032495152013-01-27T08:35:00.002-08:002013-01-27T08:35:23.479-08:00Чого хоче жінка? Топ-50 бажань, що роблять її щасливоюДжерело: <a href="http://life.pravda.com.ua/society/2013/01/21/119479/" rel="nofollow" target="_blank">Українська правда. Життя</a><br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<img alt="" border="0" src="http://life.pravda.com.ua/images/doc/5/a/5a846e7-300.jpg" /><br />
</div>
<br />
Фото beautyinfo.com.ua<br />
<br />
Ніжність і компліменти. Самі ці дві складові посіли топ-позиції у списку жіночих бажань, які роблять їх щасливими.<br />
<br />
<br />
Крім того, щоб зробити жінку щасливою, не завадить купувати їй квіти та подарунки, пише <a href="http://www.dailymail.co.uk/news/article-2265676/What-women-want-Cuddles-compliments-according-list-50-things-make-lady-feel-good.html" rel="nofollow" target="_blank">The Daily Mail</a> із посиланням на результати нового опитування, замовником якого виступила компанія Sainsbury`s.<br />
Ще однією жіночою слабкістю, яка стовідсотково підвищить настрій, є догляд за собою, новий парфум та сексуальна спідня білизна.<br />
<br />
<br />
Поїдання сиру, покупка нового лаку для нігтів, чисті зуби та шопінг, також гарно підвищують настрій дівчатам.<br />
Верхні рядки списку також посідають компліменти з приводу одягу та того, наскільки молодо вони виглядають.<br />
Цікаво, що ванна із мильними бульбашками опинилася у списку вище за
відвідування СПА-салону, в той час як читання книжок "перемогло"
перегляд мильних опер по телевізору.<br />
<br />
<br />
"Жінкам не просто подобається знаходитися у центрі уваги. Похвала
їхніх дітей у школі чи на ігровому майданчику, є для них важливішими,
аніж похвала за їх власну роботу", - зазначає видання.<br />
Поїдання сиру для жінки виявилося важливішим, аніж спілкування із друзями, свіжий манікюр чи перше побачення.<br />
<br />
<br />
Третина жінок почувається щасливими, коли може повністю зануритися до
улюбленої книги, а три чверті полюбляють, коли хвалять їжу, яку вони
приготували.<br />
<br />
<br />
А ще частина дуже любить обійми свого малюка наприкінці важкого робочого дня.<br />
<br />
<br />
<b>Топ-50 жіночих бажань</b><br />
<br />
1. Неочікувані обійми від партнера;<br />
2. Зручна спідня білизна;<br />
3. Хтось сказав, що вона схудла;<br />
4. Купівля подарунка для когось і очікування, що йому сподобається;<br />
5. Носіння сексуальної спідньої білизни;<br />
6. Торгуватися;<br />
7. Отримувати квіти;<br />
8. Отримати подарунок;<br />
9. Хтось сказав, що вона виглядає молодше свого віку;<br />
10. Незнайомець на вулиці похвалив її стиль;<br />
11. Заховати плитку шоколаду;<br />
12. Отримати запитання: "Де ти це купила?"<br />
13. Зустріч із старими друзями;<br />
14. Влізти до вбрання, яке вона вважала замалим;<br />
15. Читання класної книги;<br />
16. Мати чисті зуби;<br />
17. Щоб хтось приготував їй поїсти;<br />
18. Шопінг;<br />
19. Хтось помітив нову зачіску;<br />
20. Обійми від сина чи доньки;<br />
21. Вдягатися на вечірку;<br />
22. Розпродаж в улюбленому магазині;<br />
23. Почути, що її діти гарно виховані та розумні;<br />
24. Ванна із бульбашками;<br />
25. Нові парфуми;<br />
26. Обід із друзями;<br />
27. Виграти спір;<br />
28. Отримати похвалу від боса;<br />
29. Подяка дитини за приготований чай;<br />
30. СПА-день;<br />
32. Займатися фізичними вправами;<br />
33. Показати нову сумочку;<br />
34. Улюблена пісня на дискотеці;<br />
35. Дивитися бокс; <br />
36. Коли діти грано навчаються;<br />
37. Зняти взуття на високих підборах наприкінці дня; <br />
38. Переглядати одяг;<br />
39. Їсти сир;<br />
40. Гарно попрацювати на роботі; <br />
41. Сходити на перше побачення;<br />
42. Гарно поспілкуватися із друзями;<br />
43. Подивитися мильну оперу;<br />
44. Розпити пляшку вина із друзями; <br />
45. Купити нову косметику;<br />
46. Зробити манікюр; <br />
47. Моделююча білизна, яка зробить тіло неймовірно привабливим; <br />
48. Підспіувавти радіо у машині;<br />
49. Навчитися чомусь новому/почати нове хоббі;<br />
50. Зняти підтримуючий бюстгалтер;
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-58503953861169141512013-01-25T04:57:00.001-08:002013-01-25T04:57:00.636-08:00 Колян і його візуальний базар<span class="">Джерело: <a data-cke-saved-href="http://bigpicture.ru/?p=368196" href="http://bigpicture.ru/?p=368196">Big Picture</a><br /><br />Якщо дивитися на ці фотографії, зроблені
Володимиром Абіх, не звертаючи уваги на підписи, можна подумати, що цей
пост присвячений простому пацану по імені Колян і його повсякденним
«дворовим» пригодам. </span>Іншими словами, життя простого російського гопника. Однак саме коментарі фотографа надають цим знімкам частку сатири. Автор
немов сміється над популярним дворовим сленгом, виставляючи фрази типу
«кришує ларьок» та «знімає телицю» в самому що не є прямому сенсі. Одним словом, це потрібно побачити і прочитати.<br />
Дивіться також випуск - <strong><a href="http://bigpicture.ru/?p=238843">Алік Якубович фотосерія "Пацани"</a></strong><br />
(Всього 10 фото)<br /><br />
<a href="http://bigpicture.ru/?p=368196"><img alt="Kolyan07 800x533 Колян і його візуальний базар" class="alignnone size-medium wp-image-368203" height="533" src="http://bigpicture.ru/wp-content/uploads/2013/01/Kolyan07-800x533.jpg" title="Колян і його візуальний базар" width="800" /></a><br />
<div id="liquidstorm-alt-html" style="display: block;">
<div class="yndadvert">
<div id="ya_partner_0" style="-moz-box-sizing: content-box !important; background: transparent none no-repeat scroll 0 0 !important; border-collapse: collapse !important; border-radius: none !important; border-spacing: 0 !important; border: none !important; box-sizing: content-box !important; clear: none !important; clip: auto !important; color: inherit !important; cursor: auto !important; display: block !important; empty-cells: show !important; float: none !important; font: inherit !important; height: auto !important; letter-spacing: normal !important; line-height: normal !important; margin: 0 !important; max-height: none !important; max-width: none !important; min-height: 0 !important; min-width: 0 !important; outline: none !important; overflow: visible !important; padding: 0 !important; position: static !important; table-layout: auto !important; text-align: left !important; text-decoration: none !important; text-indent: 0 !important; text-transform: none !important; vertical-align: baseline !important; visibility: visible !important; white-space: normal !important; width: auto !important; word-spacing: normal !important; z-index: auto !important;">
<br /></div>
</div>
</div>
<div id="post-x104">
</div>
Джерело: <strong><a href="http://www.flickr.com/photos/abikh/sets/72157627963927815/">www.flickr.com</a></strong><br />
<div class="wp-caption alignnone" id="attachment_368197" style="width: 1034px;">
<img alt="Kolyan01 Колян і його візуальний базар" class="size-full wp-image-368197" height="683" src="http://bigpicture.ru/wp-content/uploads/2013/01/Kolyan01.jpg" title="Kolyan01" width="1024" /><div class="wp-caption-text">
1. Колян вдув Машці.</div>
</div>
<div class="wp-caption alignnone" id="attachment_368198" style="width: 1034px;">
<img alt="Kolyan02 Колян і його візуальний базар" class="size-full wp-image-368198" height="683" src="http://bigpicture.ru/wp-content/uploads/2013/01/Kolyan02.jpg" title="Kolyan02" width="1024" /><div class="wp-caption-text">
2. Колян відійшов побазарити</div>
</div>
<div class="wp-caption alignnone" id="attachment_368199" style="width: 1034px;">
<img alt="Kolyan03 Колян і його візуальний базар" class="size-full wp-image-368199" height="683" src="http://bigpicture.ru/wp-content/uploads/2013/01/Kolyan03.jpg" title="Kolyan03" width="1024" /><div class="wp-caption-text">
3. Колян перетирає з пацанами.</div>
</div>
<div class="wp-caption alignnone" id="attachment_368200" style="width: 1034px;">
<img alt="Kolyan04 Колян і його візуальний базар" class="size-full wp-image-368200" height="683" src="http://bigpicture.ru/wp-content/uploads/2013/01/Kolyan04.jpg" title="Kolyan04" width="1024" /><div class="wp-caption-text">
4. Колян стежить за словами.</div>
</div>
<div class="wp-caption alignnone" id="attachment_368201" style="width: 1034px;">
<img alt="Kolyan05 Колян і його візуальний базар" class="size-full wp-image-368201" height="683" src="http://bigpicture.ru/wp-content/uploads/2013/01/Kolyan05.jpg" title="Kolyan05" width="1024" /><div class="wp-caption-text">
5. Колян вантажить барана.</div>
</div>
<div class="wp-caption alignnone" id="attachment_368202" style="width: 1034px;">
<img alt="Kolyan06 Колян і його візуальний базар" class="size-full wp-image-368202" height="683" src="http://bigpicture.ru/wp-content/uploads/2013/01/Kolyan06.jpg" title="Kolyan06" width="1024" /><div class="wp-caption-text">
6. Колян відсипає люлей.</div>
</div>
<div class="wp-caption alignnone" id="attachment_368203" style="width: 1034px;">
<img alt="Kolyan07 Колян і його візуальний базар" class="size-full wp-image-368203" height="683" src="http://bigpicture.ru/wp-content/uploads/2013/01/Kolyan07.jpg" title="Kolyan07" width="1024" /><div class="wp-caption-text">
7. Колян знімає телицю.</div>
</div>
<div class="wp-caption alignnone" id="attachment_368204" style="width: 1034px;">
<img alt="Kolyan08 Колян і його візуальний базар" class="size-full wp-image-368204" height="683" src="http://bigpicture.ru/wp-content/uploads/2013/01/Kolyan08.jpg" title="Kolyan08" width="1024" /><div class="wp-caption-text">
8. Колян зі своєю ципою.</div>
</div>
<div class="wp-caption alignnone" id="attachment_368205" style="width: 1034px;">
<img alt="Kolyan09 Колян і його візуальний базар" class="size-full wp-image-368205" height="683" src="http://bigpicture.ru/wp-content/uploads/2013/01/Kolyan09.jpg" title="Kolyan09" width="1024" /><div class="wp-caption-text">
9. Колян кришує ларьок.</div>
</div>
<div class="wp-caption alignnone" id="attachment_368206" style="width: 1034px;">
<img alt="Kolyan10 Колян і його візуальний базар" class="size-full wp-image-368206" height="683" src="http://bigpicture.ru/wp-content/uploads/2013/01/Kolyan10.jpg" title="Kolyan10" width="1024" /><div class="wp-caption-text">
10. Колян розкрутився не по дитячому.</div>
</div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-37702957123726079152013-01-19T11:53:00.000-08:002013-01-19T11:53:41.187-08:0010 способів змінити життя за одну хвилинуАвтор: <span class="info"><a href="http://inspired.com.ua/author/admin/" rel="author" title="Posts by Сергій Пішковцій">Сергій Пішковцій</a> Джерело: <a data-cke-saved-href="http://inspired.com.ua/people/change-in-one-minute/" href="http://inspired.com.ua/people/change-in-one-minute/">Inspired</a></span><br /><br /><img alt="" class="aligncenter size-medium wp-image-14654" height="424" src="http://inspired.com.ua/wp-content/uploads/2013/01/AlarmDockDesk-640x424.jpg" title="" width="640" /><br />
Для того, щоб трохи змінити життя, вистачає всього однієї хвилини.
Час має властивість накопичуватись – і коли саме ця 1 хвилина може стати
вам у нагоді.<span id="more-14653"></span><br />
<h3>
1. Посміхніться</h3>
Ви помічали, як багато навколо вас похмурих людей, і всі вони
заклопотані? Звідки ж узятися гарному настрою? Достатньо кількох секунд,
щоб змінити свій настрій і, можливо, настрій оточуючих, просто
посміхнувшись. Щира усмішка не тільки піднімає настрій, але і розслабляє
сотні м’язів, і знімає напругу.<br />
<h3>
2. Відкладайте гроші</h3>
Чи бували у вас ситуації, коли не вистачало кількох копійок або в
гаманці раптом не виявлялося грошей навіть на маршрутку? У такі моменти
дуже виручають скарбнички. Але для цього потрібно навчитися відкладати
гроші. Достатньо 1 хвилини, щоб взяти з вашого гаманця трохи грошей і
відкласти їх. І хто знає, може, в кінці року на зекономлені гроші ви
купите собі подарунок.<br />
<h3>
3. Економте</h3>
1 хвилини достатньо, щоб пройтися по будинку і вимкнути зайве світло і
інші джерела електроенергії, яких ви не потребуєте. Цим ви істотно
заощадите свій бюджет і допоможете зберегти екологічну ситуацію у світі.
1 хвилини достатньо, щоб не зробити марну покупку. Для цього потрібно
всього лише замислитися, для чого вам потрібна ця річ і чи потрібна
взагалі. Якщо виробите звичку обдумувати свої покупки, то зможете
істотно заощадити.<br />
<h3>
4. Підтримуйте порядок</h3>
Прибирання у більшості асоціюється з чимось грандіозним і не дуже
приємним. Але грандіозного прибирання можна уникнути, якщо підтримувати
порядок. За 1 хвилину ви встигнете змахнути пил в одній кімнаті, помити
тарілку і чашку, навести лад на робочому столі, акуратно скласти весь
ваш одяг і викинути річ, яку ви давно не вдягали або не використовували.
Бачите, як все просто? Прибираючи кожен день протягом хвилини, ви легко
зможете підтримувати порядок. Ніякої суєти і напруги.<br />
<h3>
5. Зніміть напругу</h3>
Протягом дня ми часто напружуємося, нервуємо, переживаємо. Цього
легко уникнути, якщо правильно дихати. Як тільки ви помітили, що
нервуєте, зупиніться і зробіть глибокий вдих і ще більш глибокий видих,
потім повторіть. Спробуйте дихати животом. Покладіть руки на живіт і
відчуйте, як вони з кожним вдихом піднімаються, а з видихом опускаються.
Глибоке дихання здатне привести в порядок думки, зняти нервову напругу і
поліпшити самопочуття.<br />
<h3>
6. Більше пийте</h3>
Ваше тіло складається з води і постійно її потребує. Сучасний образ
харчування майже не залишив місця для звичайної води, замінивши її чаєм,
кавою і газованою водою. Ваш мозок також має потребу у воді, щоб думати
ясно. Візьміть собі за правило пити воду протягом дня як можна частіше.
Це дозволить вам втамувати спрагу, перепочити і навіть оздоровитися.<br />
<h3>
7. Цінуйте свій час</h3>
Вимкніть телевізор або комп’ютер. Перегляд чергового шоу або стрічки
френдів нічого вам не дасть. Натомість цей час ви можете витратити на
свій саморозвиток, хобі, спілкування з родиною чи спорт. 1 хвилина вам
знадобиться, щоб знайти пульт і вимкнути телевізор або закрити всі
вкладки та вимкнути комп. Зробіть це!<br />
<h3>
8. Шукайте натхнення</h3>
Часом нам так не вистачає натхнення і мотивації. Тримайте біля себе
улюблену книгу і коли необхідно, відкрийте її і прочитайте одну або
кілька сторінок. Можливо, саме це підніме вам настрій і дасть стимул йти
далі.<br />
<h3>
9. Розслабтеся</h3>
Протягом 1 хвилини нічого не робіть. Дозвольте собі короткочасний
відпочинок. Закрийте очі і подумайте про щось приємне. Якщо у вас є 2
вільні хвилини, можете відвідати сайт <a href="http://donothingfor2minutes.com/">donothingfor2minutes.com</a>.
Це 1 сторінка з зображенням безкрайнього моря, приємною музикою, що
ллється з колонок, і таймером, який вимірює час у зворотньому порядку.
Чудовий спосіб розслабитися.<br />
<h3>
10. Боріться з негативом</h3>
Кожен раз, коли ви починаєте себе жаліти чи скаржитися навколишнім,
зупиніться і подумайте, за що ви можете бути вдячні собі, оточуючим або
життя. Якщо хтось вас дратує, подумайте про позитивні якості цієї
людини. Ці якості є у всіх, повірте! Якщо вам здається, що життя
несправедливе, озирніться навколо – багатьом живеться в рази гірше, ніж
вам. Навчайте свій мозок звертати увагу на позитивні моменти, помічати
хороше в людях і навколишньому вас світі. Щасливим людям живеться легше!Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-42518155842881052332012-12-27T06:43:00.002-08:002012-12-27T06:43:53.868-08:00Dumb Ways to Die <iframe width="853" height="480" src="http://www.youtube.com/embed/IJNR2EpS0jw?rel=0" frameborder="0" allowfullscreen></iframe>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-54153224593384507992012-12-17T07:20:00.001-08:002013-01-19T11:57:12.872-08:00Фото ● Вічний Вогонь ●<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEij6xqD-uCfuct-f4zQz3F3cc1PmorcLC4fEwBGz9P198dN6xJnWia677GadWvV2Dxshm1DgHLJLtkhsUIGlWpz0ulOlgJCgHD2kFa8clK6xKcRFEZFAFmUqlggz-Yk072p1sfG_NZv_VUJ/s1600/no+war%2521.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="420" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEij6xqD-uCfuct-f4zQz3F3cc1PmorcLC4fEwBGz9P198dN6xJnWia677GadWvV2Dxshm1DgHLJLtkhsUIGlWpz0ulOlgJCgHD2kFa8clK6xKcRFEZFAFmUqlggz-Yk072p1sfG_NZv_VUJ/s640/no+war%2521.jpg" width="640" /></a></div>
<span class="userContent">Дванадцятирічна Хана поряд зі своєю
тринадцятирічної сестрою Євою. Вони потрапили до лікарні після обстрілу
будинку в Ідліб. Їх батька, двох братів і сестер вбили після обстрілу.
Сирія. 2012 рік.<br /> <br /> Взяв звідси: <a href="http://vk.com/phistory" rel="nofollow nofollow" target="_blank">http://vk.com/phistory</a></span>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-2628373249855201652012-08-09T11:49:00.001-07:002013-01-19T11:56:57.562-08:00Фото ● Чоловік і пес ●Джерело: <b><a href="http://www.facebook.com/photo.php?fbid=352183904859268&set=a.141394089271585.37033.105767382834256&type=1&theater">Big Picture</a></b><br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgUUSlTQz6k81uKLlBXJO2FaM5AjG1dcU4hUEjUgfC4UA5bWCkor84sJh64J3lEIDDwDlEAIOB8bXAlB46XwPWra4zeDEItnJdbAa1ML7hQ3kqDfQ8_xcLQloI_LoGnCVEvf4K9NOjh2kGJ/s1600/man+i+dog.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="300" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgUUSlTQz6k81uKLlBXJO2FaM5AjG1dcU4hUEjUgfC4UA5bWCkor84sJh64J3lEIDDwDlEAIOB8bXAlB46XwPWra4zeDEItnJdbAa1ML7hQ3kqDfQ8_xcLQloI_LoGnCVEvf4K9NOjh2kGJ/s640/man+i+dog.jpg" width="640" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<br />
<span class="" id="result_box" lang="uk"><span class="hps">Чоловік</span> <span class="hps">піклується</span> <span class="hps">про свого</span> <span class="hps atn">19-</span>річного <span class="hps">хворого</span> <span class="hps">пса.</span><br /> <span class="hps">Більше 18</span> <span class="hps">років</span> <span class="hps">тому чоловік</span> <span class="hps">на ім'я</span> <span class="hps">Джон</span> <span class="hps">врятував</span> <span class="hps">маленьке</span> <span class="hps">цуценя</span>, і з <span class="hps">тих</span> <span class="hps">пір людина</span> <span class="hps">і тварина</span> <span class="hps">нерозлучні.</span> <span class="hps">Зараз</span> <span class="hps">пес</span> <span class="hps">по</span> <span class="hps">кличці</span> <span class="hps">Шоп</span> <span class="hps">страждає</span> <span class="hps">артритом</span>, і <span class="hps">Джон</span> <span class="hps">вечорами</span> <span class="hps">купається</span> <span class="hps">разом</span> <span class="hps">з вірним</span> <span class="hps">другом</span> <span class="hps">в</span> <span class="hps">озері,</span> <span class="hps">оскільки</span> <span class="hps">вода</span> <span class="hps">справляє на нього</span> <span class="hps">терапевтичний</span> <span class="hps">ефект.</span></span>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-83376641407031563592012-07-02T10:30:00.000-07:002012-07-02T10:30:17.465-07:00Фото ● Вічний Вогонь ●<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiPDf92veRbTlTTElWjeyX6dhtw0HGtolrTYMle9uncnFzrwN2qP94oAzfZ9WxbDRvSJVuNP9BzcZO6CF6fWsE3ywc-wLoKkONysNaKbg09G1JPdBsAiMDeSzasACtL13jH40pxgsGxKXfg/s1600/545941_330898286973034_819399223_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="426" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiPDf92veRbTlTTElWjeyX6dhtw0HGtolrTYMle9uncnFzrwN2qP94oAzfZ9WxbDRvSJVuNP9BzcZO6CF6fWsE3ywc-wLoKkONysNaKbg09G1JPdBsAiMDeSzasACtL13jH40pxgsGxKXfg/s640/545941_330898286973034_819399223_n.jpg" width="640" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<br /></div>
Фото узяте з альбому <a href="http://www.facebook.com/volodymyr.ariev" itemprop="name" rel="ignore">Volodymyr Ariev </a>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-19235955134961387782012-06-25T04:26:00.001-07:002012-06-25T04:35:44.273-07:0020 порад для того, щоб працювати меншеАвтор: Павло Гук Джерело: <a href="http://inspired.com.ua/people/how-to-work-less/#more-11434" target="_blank">Inspired</a><br />
<div style="height: 25px; margin-top: 6px;">
</div>
<a href="http://inspired.com.ua/wp-content/uploads/2012/06/keyboard-640x426.jpg" imageanchor="1" style="clear: left; float: left; margin-bottom: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" border="0" class="aligncenter size-medium wp-image-11435" height="426" src="http://inspired.com.ua/wp-content/uploads/2012/06/keyboard-640x426.jpg" title="" width="640" /></a><br />
<br />
Після прочитання книги «Робочий день мінімаліста» виникло бажання
виписати «заповіді» описані в цій книзі, плюс доповнити їх власними
знаннями і досвідом.<br />
<br />
<br />
<span id="more-11434"></span><br />
<br />
<b>1. Зменшуйте час на виконання задач</b><br />
Виділяйте якомога менше часу на виконання задач, це заставить добре
напрягтись. Чим менше часу, тим більше ви будете старатись вкластись у
цей час.<br />
<br />
<b>2. Фокусуйтесь на важливому</b><br />
Я вже писав про книгу <a href="http://auvalent.com.ua/books/mif-o-mnogozadachnosti/">«Миф о многозадачности»</a>, прочитайте її. Якщо ви взялись за щось, то працюєте тільки над цим. Для інших речей — окремий час.<br />
<br />
<b>3. Перестаньте перевіряти пошту</b><br />
Деякі мої знайомі перевіряють пошту по десять, а то й більше разів на
день. Це забирає надто багато часу. Видаліть усі чекери і зведіть
перевірку пошти до 1-2 разів на день.<br />
<br />
<b>4. Не читайте</b><br />
Є багато ресурсів на прочитання яких в день йде дуже багато часу. Не
читайте все підряд, відпишіться від новин, про найважливіше і так будуть
говорити усі. Якщо перші 30-40% книги вам нецікаві, то чи варто тратити
й далі свій час?<br />
<br />
<b> 5. Створюйте дефіцит у ваших послугах</b><br />
Якщо ви будете брати 10$ за годину вашої роботи, то у вас буде менше
клієнтів, ніж якби ви брали 5$. Якщо ви вважаєте, що ваша робота дійсно
варта 10$, то не беріть менше тільки тому, щоб не втратити клієнтів. А у
скількох клієнтів ви просили 500$ за годину? Створюйте дефіцит, якщо Ви
дійсно експерт. Якщо Ви не попросите, то ніколи і не отримаєте.<br />
<br />
<b>6. Скажіть хто ви і чим ви займаєтесь</b><br />
Хороший спосіб уникнути багатьох проблем — сказати конкретно хто ви і
чим займаєтесь. Багато людей дуже невизначені. «Я есемемщик, сеошник,
дизайнер і веб-розробник». Усі ці ролі можливо виконувати, якщо спати по
3-4 години на добу.<br />
<br />
<b>7. Заведіть блог, напишіть книгу</b><br />
Коли в чаті чи електронною поштою ви відповідаєте на запитання, то
допомогаєте тільки одному клієнту. Якщо ви напишете про вирішення
проблеми в своєму блозі чи книзі, то допоможете багатьом. І зекономите
свій час.<br />
<br />
<b>8. Групуйте задачі</b><br />
Коли ви виявляєте, що робите багато підзадач, то краще їх об’єднати і
пізніше зробити «оптом». Якщо постійно скакати з однієї задачі на іншу,
то про яку ефективність може йти мова?<br />
<br />
<b>9. Станьте соціопатами</b><br />
Навчіться працювати без соціальних мереж. Якщо працювати і постійно
відволікатись на Twitter, то ефективність близька до нуля. Відводьте для
всього свій час. Як вже казав вище, робіть «оптом». Раджу прочитати
корисну статтю: <a href="http://lifehacker.ru/2012/06/12/new-in-social-media/">«Нова модель життя в соціальних мережах»</a>.<br />
<br />
<b>10. Не приймайте телефонні дзвінки</b><br />
Значно зручніше підтримувати зв’язок через електронну пошту чи, наприклад, твітер. Не робіть із себе автовідповідач.<br />
<br />
<b>11. Вбивайте непотрібних людей</b><br />
Людей мільйони, вам справді потрібно підтримувати зв’язок з усіма?
Подивіться кого ви читаєте в твітері, усі ці люди вам справді цікаві? Чи
приносять вони вам якусь користь? Оточуйте себе людьми у яких з вами
спільні інтереси, людьми, які вас надихають.<br />
<br />
<b>12. Відвідуйте менше заходів і конференцій</b><br />
Те саме, що й з попереднім.<br />
<br />
<b>13. Уникайте паперу</b><br />
На папері важко шукати, папір коштує грошей, папір найбільше зло.
Читайте електронні книги, користуйтесь електронними грошима. 2012 рік,
йопти.<br />
<br />
<b>14. Автоматизуйте все</b><br />
Все, що тільки можна. Довіртесь залізякам.<br />
<br />
<b>15. Не займайтесь чужою роботою</b><br />
Якщо ви не знаєте як щось робити — просто не робіть це. Якщо у вас
нема ідей по дизайну — найміть дизайнера. Якщо ви поганий в
програмуванні — найміть програміста. Я сам колись старався зробити все
один, як наслідок йшло дуже багато часу і сил. Це, звісно, досвід. Проте
досвід, який дає неякісний результат.<br />
<br />
<b>16. Пропагуйте свободу</b><br />
Якщо ви працюєте в команді, то багато речей залежать від рішення
одного з учасників цієї команди. Або складіть ідеальний план, щоб в ході
роботи не виникало запитань, або дайте своїм колегам більше свободи,
щоб вони самі могли вирішити як поступити.<br />
<br />
<b>17. Вдосконалюйте і крадіть</b><br />
В цьому світі немає нічого нового. Не очікуйте, що вам у голову
прийде геніальна ідея. Найкращі ідеї являються компіляцією старих. Якщо
ви знаєте як зробити щось краще — робіть.<br />
<br />
<b>18. Не бійтесь втратити клієнтів</b><br />
Якщо ваший клієнт вважає вас хорошим через те, що ви доступні для
нього 24 години на добу, то шліть його нафіг. Втрачайте клієнтів, які
коштують вам більше, ніж ви від них отримуєте.<br />
<br />
<b>19. Не продавайте фігню</b><br />
Якщо ви робите фігню, то вам потрібно витратити більше часу, щоб комусь впарити цю фігню.<br />
<br />
<b>20. Будьте мінімалістом</b><br />
Ненавиджу довгі листи, на які потрібно відповідати такими ж довгими листами. Висловлюйтесь коротко і по ділу. Це дуже цінять.Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-66676177385825553402012-06-23T04:01:00.001-07:002012-06-23T04:01:09.095-07:00Без табу: прикладна сексологія в німецькому університеті● Автор — Ксенія Польська, Ірина Березенко / Джерело: <a href="http://www.dw.de/dw/article/0,,16019197,00.html" target="_blank">Deutsche Welle</a> ●<br /><br />
<img alt="" src="http://www.dw.de/image/0,,15991683_401,00.jpg" /><br />
<br />
<br />Секс – найінтимніше і водночас всюдисуще. Ця тема стосується кожного,
але залишається «незручною» навіть у вільному суспільстві. У Німеччині
її можна досліджувати науково, а заодно й допомагати людям.<br />
<div>
«Я займаюся сексом» – ця фраза набуває нового змісту з вуст
студентів, які вступили до Вищої школи Мерсебургу на спеціальність
“Прикладна сексологія, сексуальна освіта й консультування”. Цей
університет у федеральній землі Саксонія-Ангальт на сході Німеччини –
єдиний, де студенти вивчають виключно секс й усі пов’язані з ним життєві
аспекти.<br /><br />
«Скільки фантазій ми породили, коли додали до назви спеціальності
слово «прикладна», – жартує декан Гаральд Штумпе. – А ви подивіться на
підзаголовок!» У ньому зазначено: «У контексті сексуальності,
партнерських відносин та планування сім’ї». Професійна місія майбутніх
випускників –забезпечення сексуального самовизначення, розвитку і
самореалізації. Приміром, вони можуть працювати педагогами, терапевтами
та сімейними консультантами, співробітниками ВІЛ-центрів, служб захисту
дітей та установ охорони здоров’я.<br /><br />
Для Шалімар Клеє таке навчання це певне випробування, вихід за власні
межі, розповіла дівчина напередодні нового набору абітурієнтів на
факультет. «Хоч ця тема і стосується кожного, кожен підходить до неї
по-своєму», – розмірковує студентка.<br /><br />
<strong>Секс</strong> <strong>як політичний</strong> <strong>інструмент<br /></strong><br />
Особливо 25-річну студентку цікавить міжнародна проблема використання
сексуальності як політичного інструменту. Не тільки в консервативних
суспільствах, а й у Західній Європі теми сексу породжують деякі
суперечності. «Наприклад, пропозицію зіграти спектакль «Монологи вагіни»
в Міжнародний жіночий день в Європарламенті було відхилено. Чому?» –
дивується Шалімар. Студентку турбує: чому люди в ХХІ столітті не можуть
абсолютно відверто говорити про сексуальність, відчувають якийсь сором
та не в змозі розтлумачити власним дітям основи основ.<br /><br />
<br />
<div>
<img alt="Місія випусників - забезпечення сексуального самовизначення, розвитку і самореалізації" src="http://www.dw.de/image/0,,16017124_401,00.jpg" />Місія випусників – забезпечення сексуального самовизначення, розвитку і самореалізації<br />
</div>
Зрозуміти суть цих та інших питань не тільки на особистому, а й на
науковому рівні Шалімар Клеє, яка є досвідченою співробітницею
соціальних служб, допомагає модульна міждисциплінарна магістерська
програма “Прикладна сексологія”.<br /><br />
“Людське тіло в різних культурах”, “Сексуальність і насильство”,
“Сексуальне самопізнання”, “Сексологічні консультації в міжкультурному
контексті” – ці та інші дисципліни Шалімар та ще двадцятеро її
одногрупників вивчають упродовж шести семестрів. Для цього вони раз на
місяць на чотири дні приїжджають в університет з різних міст та країн,
де, як правило, працюють у соціальній сфері.<br />
<strong><br />Як</strong> <strong>навчають</strong> <strong>прикладної</strong> <strong>сексології<br /></strong><br />
На заняттях майбутніх сексологів атмосфера абсолютно невимушена.
Студенти жваво спілкуються парами. Їхнє завдання – проінтерв’ювати один
одного на тему історії сексуальної педагогіки та висловити власне
ставлення до суперечливих питань. Потім вони міняються співрозмовниками –
це свого роду “швидкісне побачення” в академічному форматі. Викладач
Конрад Веллер, з яким, незважаючи на велику кількість наукових ступенів
всі спілкуються на “ти”, теж бере участь в інтерв’ю по колу. “Я повинен
зрозуміти, на якому рівні перебувають студенти, щоб надалі
відштовхуватися від їхньої бази знань”, – пояснює він.<br /><br />
За партою дві обізнані студентки розмовляють про те, які цільові
групи для сексуальної освіти і виховання існують у Німеччині. «Очевидно,
що це школярі. Також останнім часом підготовчі знання нарешті почали
отримувати дедалі більше дошкільнят»,- каже одна з них. “Важливо, щоб
доступ до терапії і консультацій отримували й інваліди. Адже тривалий
час вважалося, що у них “сексу немає “, – додає інша студентка.<br />
“Власна сексуальність супроводжує людину все життя. Ми постійно
дізнаємося про себе та інших щось нове, розвиваємося, проходимо різні
фази. У складній життєвій ситуації будь-хто може відчути, що потребує
поради, консультації, компетентної підтримки, – вважають студентки. –
Для цього ми й вчимося”.<br />
<br />
<div>
<img alt="Допомога ВІЛ-інфікованим - один з напрямків діяльності сексологів" src="http://www.dw.de/image/0,,16017230_401,00.jpg" /><br />Допомога ВІЛ-інфікованим – один з напрямків діяльності сексологів
</div>
<strong><br />Семінар і</strong> <strong>подолання</strong> <strong>власних</strong> <strong>комплексів</strong><br /><br />
Коли основні теми пройдено, Конрад Веллер починає лекцію, яка може
шокувати непідготовленого слухача. З доповіді студенти дізнаються, що
людина здатна відчувати оргазм вже на першому році життя. Вони бачать
наукові документальні кадри, які були зняті в одному з дитсадків 1974
року. На них хлопчики і дівчатка, граючись, можливо, вперше усвідомлюють
закладену в них природою сексуальність.<br /><br />
“Нині в сучасному контексті медіа-етики зрозуміло, що такі речі, як,
наприклад, дитячу гру “в лікарню”, показувати не варто. Але метою даного
історичного документу було зняти табу з теми дитячого статевого
розвитку”, – пояснює викладач. Він переконаний, що одне із завдань
сексуальної педагогіки – це показати батькам, чому і як потрібно
виховувати дітей, щоб вони стали здоровими і вільними в сексуальному
плані дорослими.<br /><br />
З підростаючим поколінням сексологів професор обговорює й те, які
навчальні матеріали сприяють сексуальній розкутості, а які вселяють
сумніви, які книги та посібники ще актуальні, а які ні.<br />
<strong><br />Про що мріють “сексперти”?<br /></strong><br />
Що не змінилося за десятки років, то це очевидний дефіцит наукової
інформації про сексуальність у навчальних програмах для медиків,
гуманітаріїв та соціальних працівників, вважає керівник магістратури,
лікар за освітою Гаральд Штумпе. “У майбутніх фахівців виникає безліч
питань, на які вони не отримують відповідей навіть закінчивши ВНЗ, –
каже він. – І я завжди мріяв про те, щоб у Німеччині з’явилася
спеціальна навчальна програма”.<br /><br />
Її випускникам відкриті двері не тільки закладів охорони здоров’я і
соціальних організацій, а й університетів, інститутів та наукових
центрів. І навіть політична кар’єра – для таких критично мислячих
мрійників як 25-річна Шалімар.<br />
</div>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-67088462190325633212012-06-23T03:49:00.003-07:002012-06-23T03:49:59.234-07:00Фото ● Друзі ●Джерело: <b><a href="http://www.facebook.com/photo.php?fbid=326542170761102&set=a.301565379925448.70140.301561153259204&type=1&theater">Photographer</a></b><br />
<b>
</b>
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjW71j8EVMFOyxOeZikv2hO0mJhAzaRR_aELn_r87pEWPYwLw7qAJVrsDb1zYJhRYmww6WvqzWSIvQ2Ot3Oo-LRAr3gl3Istse2gpHg-ImS2X-W4ULXNki6NVq1TanenPBHxKYRYYKLHnD1/s1600/282878_326542170761102_2120848356_n.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="516" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjW71j8EVMFOyxOeZikv2hO0mJhAzaRR_aELn_r87pEWPYwLw7qAJVrsDb1zYJhRYmww6WvqzWSIvQ2Ot3Oo-LRAr3gl3Istse2gpHg-ImS2X-W4ULXNki6NVq1TanenPBHxKYRYYKLHnD1/s640/282878_326542170761102_2120848356_n.jpg" width="640" /></a></div>
<br />Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-4709127330576620698.post-30733156422092836772012-06-20T10:21:00.000-07:002012-06-23T03:53:08.599-07:00Ману Чао: "Ти своїх сусідів по будинку добре знаєш?"<span style="background-color: white; color: #232323; display: inline ! important; float: none; font-family: Arial,Helvetica,sans-serif; font-size: 14px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; letter-spacing: normal; line-height: 22px; orphans: 2; text-indent: 0px; text-transform: none; white-space: normal; widows: 2; word-spacing: 0px;"></span>Автор: Алексей Ковалев Джерело: <a data-cke-saved-href="http://www.openspace.ru/music_modern/names/details/10893/page1/?attempt=1" href="http://www.openspace.ru/music_modern/names/details/10893/page1/?attempt=1">OpenSpace.ru</a><b><br /></b><b><span class="" id="result_box" lang="uk"><span class="hps">Антиглобаліст</span> <span class="hps">і</span> <span class="hps">комунар</span> <span class="hps">з</span> <span class="hps">оркестром</span> <span class="hps">пояснив</span> <span class="hps">OPENSPACE.RU</span>, як боротися <span class="hps">з диктатурою</span> <span class="hps">грошей і</span> <span class="hps">облаштувати</span> <span class="hps">«демократію</span> <span class="hps">знизу»</span></span></b><b><br /></b><span style="background-color: white; color: #aeaeae; display: inline ! important; float: none; font-family: Verdana,Geneva,sans-serif; font-size: 9px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; letter-spacing: normal; line-height: 9px; orphans: 2; text-align: right; text-indent: 0px; text-transform: none; white-space: normal; widows: 2; word-spacing: 0px;">© Because Music</span><br />
<br /><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhKwZkMs6Z3ij5w8cs2OWrKjHcS9EpWlQukCedWDuxXBC0jeKGuc-tb5ia7m0cC4hohT5QkbE_BMjoSQihY12YJ3KWk0afsGYov-cct8yUsAIh1mAxP0tfonWRxwM_uL5-3lqv_gC9HWBmx/s1600/mch_1.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" height="440" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhKwZkMs6Z3ij5w8cs2OWrKjHcS9EpWlQukCedWDuxXBC0jeKGuc-tb5ia7m0cC4hohT5QkbE_BMjoSQihY12YJ3KWk0afsGYov-cct8yUsAIh1mAxP0tfonWRxwM_uL5-3lqv_gC9HWBmx/s640/mch_1.jpg" width="640" /></a></div>
<br /><br />
<br />
<br />24 червня в Зеленому театрі відбудеться концерт <a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.openspace.ru/music_modern/projects/93/details/10882/&usg=ALkJrhh5frHcr7FyDWyevU2RG6tnEf4A2w">Ману Чао</a> - захисника всіх скривджених і пригноблених світом капіталізму. Формально концерт приурочений до презентації його четвертого номерного альбому <i>«Radiolina»,</i> що вийшов ще в позаминулому році, але сам музикант всіляко відхрещується від звичних схем розкручування. З 1998 року, коли вийшов його перший альбом з ансамблем <i>Radio Bemba,</i> спадкоємцем легендарних <i>Mano Negra,</i> Ману анітрохи не зменшив свого комунарського запалу. <br />
<br />
<b>- Давайте почнемо розмову з останнього альбому, «Radiolina».</b> <b>Я адже правильно розумію, що ви саме його приїхали до нас представляти?</b> <br />
<br />
<b>-</b> Ну як тобі сказати.
Я взагалі намагаюся не працювати за такою схемою: записав альбом -
поїхав в турне на його підтримку - зістриг купони - відпочив - все по
новій. Хоча, звичайно, іноді доводиться дотримуватися звичних схем шоу-бізнесу, сингли випускати та інше. Так що будуть пісні і з <i>«Clandestino»,</i> і з <i>«Proxima Estacion: Esperanza»,</i> ну і з <i>«Radiolina»,</i> само собою. <br />
<br />
<b>-
Так, до речі, я хотів сказати, що в студентські роки, як водиться, ми
знімали одну квартиру на кілька людей, і якийсь час за одностайною
згодою у нас цілу добу на повторі грав альбом <i>«Clandestino».</i></b> <b>Так що я ваш великий фанат.</b> <br />
<br />
<b>-</b> Ого, дякую! Завжди приємно це чути. <br />
<br />
<b>- Тільки повинен зізнатися, що альбом був абсолютно піратський, куплений на ринку біля метро.</b> <b>Легального чи то не було взагалі в продажу, </b><b> чи </b><b>то стипендії на нього не вистачило.</b> <br />
<br />
<b>-</b> Та годі тобі! Я ж все розумію. Ти думаєш, нам свого часу було простіше, чи що? У мене юність пройшла в бандитських передмістях Парижа, там порядки були о-го-го! Всі квартали поділені між бандами, і яка музика подобалася паханам - тільки таку й можна було грати. Та й слухати теж. Так що я свою першу платівку <i>Clash</i> (піратську, само собою), до себе в район притягнув, буквально ризикуючи життям. Так що якщо у когось не вистачає грошей на мій альбом, завантажуйте на здоров'я! <br />
<br />
<b>- Я тут згадав один випадок: я іноді скачую музику просто від балди, раптом трапиться щось цікаве, чого я ще не чув.</b> <b>І
якось мені попалася одна група, номінально вона американська, з Сіетла,
але американець там тільки один, а решта - повний компот: боснієць,
македонець, японець на басу і ще хтось.</b> <b>Дуже крута, такий етнохард-кор з балканським відтінком, дико заводна.</b> <b>Я потім їх послухав на фестивалі</b> <i style="font-weight: bold;"><a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.exitfest.org/&usg=ALkJrhiEgXCMUJJrTUDWbPH3NuJ4ImJ5Ag" target="blank">EXIT</a></i> <b>в Сербії - там же, до речі, де і <i>Radio Bemba</i> вперше наживо, - вони виявилися ще більш забійні, ніж в студії.</b> <b>Так от, я до них підходжу після концерту познайомитися, кажу: хлопці, ви дико круті, дякую.</b> <b>Тільки я ваш альбом спіратив, нічого?</b> <b>Вони
дуже пожвавилися, заплескали мене по плечу, закричали: «Та ти чого,
звичайно, скачуй скільки влізе і друзям всім своїм скажи!</b> <b>Чим більше народу про нас знає, тим краще »</b> <br />
<br />
<br />
<div class="d_img d_i_center" style="width: 502px;">
<div class="d_img_author">
© Майя Куцова </div>
<a class="d_main_img" href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.openspace.ru/photogallery/10893/45772/&usg=ALkJrhiB-r2V3dvjmzi9069fORrriEqE8g"><img alt="Ману Чао: «Ти своїх сусідів по будинку добре знаєш?»" height="320" src="http://www.openspace.ru/m/photo/2009/06/23/2sdvsd_500.jpg" width="500" /></a> </div>
<b><br />-</b> Ну звісно, дуже мудрий підхід, зараз тільки так і може надходити чесна людина і музикант.
Я вважаю, що купувати треба музику тільки у зовсім маловідомих
музикантів, яких треба підтримати, а у популярних і так вже все добре. Стривай, а як група-то називається? <br />
<br />
<b>-</b> <i style="font-weight: bold;"><a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://kulturshock.com/&usg=ALkJrhg8S5hWzkvGuFyFHpG2-Sm765KuFg" target="blank">Kultur Shock</a></i> <b>.</b> <br />
<br />
<b>-</b> Ну звісно, я їх знаю! Вони до нас у Барселону приїжджали, і справді дуже круті. <br />
<br />
<br />
<b>- Так от, повертаючись до альбому <i>«Radiolina».</i> У пісні <i>«Rainin 'in Paradize»</i> приспіви складаються з різних топонімів і слів «... is no good place to be» (щось на кшталт «ох, як страшно жити там- то »).</b> <b>Ох, як в Конго страшно жити, в Багдаді, в Фалуджі, в Палестині, скрізь стріляють-вбивають, the world go crazy.</b> <b>А що ви думаєте, нам тут краще, чи що?</b> <b>Це
на вигляд Москва щодо благополучне місце, та й то у нас тут вийшов за
хлібом в магазин, а тебе божевільнмй міліціонер застрелив - або цілком
здоровий, і таке трапляється.</b> <b>А
вже які в Росії місця бувають - може, і не стріляють, як в Багдаді, але
теж жити несолодко, тільки там ще холодно і Ману Чао про них не співає.</b> <b>Так що є на землі хоч одне good place to be?</b> <b>Або ви все-таки песиміст?</b> <br />
<br />
<b>-</b> Давай розділяти мої погляди на несправедливість в цьому світі, які я висловлюю в своїх піснях, і оптимізм. Оптимізм - це дуже важлива річ, без нього можна відразу лягати і помирати. Я от багато поїздив по країнах Південної Америки, Африки і так далі, де люди живуть в жахливих умовах. І знаєш що? Я там бачив набагато більше щасливих людей, ніж в ситих Європах. У них просто немає часу на відчай.
Коли на тобі щодня лежить відповідальність за власних дітей, тобі
просто ніколи депрессіровать [слова «відповідальність» і «відчай» Ману
вимовляє дуже своєрідно - щось на кшталт «респонселабіліті» і
«дізесперейшон]. Звичайно, я знаю, що і людям в Росії живеться непросто. Та кому взагалі зараз просто? Куди б я не приїхав, людям скрізь знайдеться на що поскаржитися. Перш за все на уряд. Але відразу виникає питання: а що в такій ситуації робити, як зробити світ кращим? Дуже просто! Не сподівайтеся на уряд. Коли воно кому допомагало? Допомагайте один одному! Де всі люди будуть допомагати один одному незалежно від свого і чужого матеріального і соціального становища - ось там і буде <i>good place to be.</i> Тобто людям потрібно об'єднуватися знизу, без участі уряду. Щоб було простіше пояснити - ось ти своїх сусідів по будинку добре знаєш?<br />
<br />
<b>- Чесно кажучи, так собі, не більше, ніж «здрастє - до побачення».</b> <br />
<br />
<b>-</b> Ось бачиш? А ви повинні один до одного в гості ходити і у всьому допомагати. Ось така і повинна бути сучасна демократія знизу. А не те, що зараз нею називається. <br />
<br />
<div class="d_img d_i_center" style="width: 502px;">
<div class="d_img_author">
© Майя Куцова </div>
<a class="d_main_img" href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.openspace.ru/photogallery/10893/45762/&usg=ALkJrhiJ9_eXdrZupFJvZ9aVcoWeL4d9Qg"><img alt="Ману Чао: «Ти своїх сусідів по будинку добре знаєш?»" height="320" src="http://www.openspace.ru/m/photo/2009/06/23/3sdvsd_500.jpg" width="500" /></a> </div>
<b><br />- На <i>YouTube</i> до кліпу на цю пісню, <i>«Rainin 'in Paradize»,</i> всі говорять приблизно одне й те саме в такт приспіву: «Italy and Greece is no democracy, Berlusconi is a calamity».</b> <br />
<br />
<b>-</b> Ну і правильно. Ті країни, які зараз називаються демократіями, - там скрізь насправді справжня диктатура. Диктатура грошей. <br />
<br />
<b>- Ми вже знаємо, що сучасне суспільство споживання дуже добре навчилося поглинати і монетизувати протест проти себе самого.</b> <b>Найвідоміший приклад - це, ясна річ, майки з портретом Че.</b> <b>Ось вам, як видному антісістемщіку, повинні бути відомі стратегії боротьби з цією проблемою.</b> <br />
<br />
<b>-</b> Так, стратегія в умовах диктатури грошей може бути тільки одна - відмовлятися від них. Безкорисливо допомагати один одному. Давати безкоштовні концерти, музику роздавати безкоштовно. Я от музикант: вийшов на площу, пограв - зі мною слухачі поділилися тим, що є у них.
Я б, бачиш, і радий так робити весь час - і роблю, до речі, коли
можливо, - але в іншу країну з великим концертом так, на жаль, не
поїдеш. Доводиться йти на компроміс, принаймні, я завжди наполягаю, щоб квитки на мої концерти були дешеві, наскільки можливо. Все одно недостатньо дешево виходить, але нам адже доводиться тягнути з собою купу апаратури, ти ж розумієш. <br />
<br />
<b>- Що стосується антисистемності, я тут недавно читав книжку американського журналіста Марка Левайна <a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.heavymetalislam.com/&usg=ALkJrhhtrK31mbJyKxSAsOP7U_MqowLVyA" target="blank"><i>Heavy Metal Islam</i></a>
- про те, як для марокканської, єгипетської, іранської та іншої
мусульманської молоді метал став справжньою музикою протесту, як би
паралельної релігією, яка піддається неабияким репресіям.</b> <b>Типу за футболку <i>Iron Maiden</i> в Єгипті можна в куток потрапити і осадити там неіллюзорних палиць.</b> <b>Виступали ви в мусульманських країнах і чи помітили щось подібне по відношенню до <i>Radio Bemba?</i></b> <b>Як влади ставилися до вашого балагану?</b> <br />
<br />
<b>-</b> У мене досвід виступу в мусульманському світі досить специфічний. Нещодавно ми з <i>Radio Bemba</i> грали в таборах біженців у Західній Сахарі і ніякого тиску на себе з боку місцевої влади не відчули. Та й чого там відчувати? Вони останні 30 років сидять у чорта на рогах посеред пустелі і борються за незалежність. Ніхто про них нічого не чув, не знає і знати не хоче. Звичайно ж, всі були дико раді нас побачити. <br />
<br />
<b>- Останнє, мабуть, питання на сьогодні.</b> <b>Я
знаю, що ви, крім запису альбомів і концертів, займаєтеся таким собі
благодійним продюсуванням: знаходите нікому не відомі хороші групи і
допомагаєте їм записати альбом, пробитися на велику сцену, як це було з <a href="http://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&hl=uk&ie=UTF8&prev=_t&rurl=translate.google.com&sl=ru&tl=uk&twu=1&u=http://www.amadouetmariam/&usg=ALkJrhhUZe7izurzdfW46M9BNeILsdCn8g" target="blank"><i>Amadou et Mariam</i></a> [дует сліпих музикантів з Малі, який грає африканський блюз].</b> <b>Які-небудь ще проекти в цьому роді варто чекати найближчим часом?</b> <br />
<br />
<b>-</b> Ну, продюсуванням це назвати складно, це все-таки системний термін. Я просто скрізь, куди не приїду, прислухаюся до музики, яку грають люди. Просто ходжу вулицями з диктофоном і записую. Відмінна музика є скрізь: і в Європі, і в Америці, і в Африці, і в Росії теж дуже багато. Учасників одного з моїх останніх проектів я знайшов взагалі в буенос-айреському психіатричній лікарні. Дуже цікаві хлопці, називаються <i>La Colifata.</i> Реліз буде 10 липня тільки в інтернеті, шукайте посилання на моєму сайті <span style="background-color: white; color: #232323; display: inline ! important; float: none; font-family: Arial,Helvetica,sans-serif; font-size: 14px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; letter-spacing: normal; line-height: 22px; orphans: 2; text-indent: 0px; text-transform: none; white-space: normal; widows: 2; word-spacing: 0px;"><span class="Apple-converted-space"> </span></span><a href="http://www.manuchao.net/" style="-webkit-text-size-adjust: auto; -webkit-text-stroke-width: 0px; background-color: white; border: 0px; color: #990000; font-family: Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 14px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; letter-spacing: normal; line-height: 22px; margin: 0px; orphans: 2; outline: 0px; padding: 0px; text-align: -webkit-auto; text-decoration: none; text-indent: 0px; text-transform: none; vertical-align: baseline; white-space: normal; widows: 2; word-spacing: 0px;" target="blank">www.manuchao.net</a><span style="background-color: white; color: #232323; display: inline ! important; float: none; font-family: Arial,Helvetica,sans-serif; font-size: 14px; font-style: normal; font-variant: normal; font-weight: normal; letter-spacing: normal; line-height: 22px; orphans: 2; text-indent: 0px; text-transform: none; white-space: normal; widows: 2; word-spacing: 0px;">.</span>Unknownnoreply@blogger.com0